Чому я купував , купую і буду купувати українську книгу.

Деякі люди запитували у мене , мовляв , навіщо купувати українську книгу , якщо сучасна література деградувала , а скрізь обговорюють російську книгу ? Відповім  десятьма простими тезами.

1 . Українська книга справді про Україну. Українська книга, в більшості випадків, про Україну , по- українськи і написана українцями. Тобто, написана вона очевидцями з традиційними для наших місць вихованням і цінностями , за наших реалій.

2 . Купуючи українську книгу Ви інвестуєте в українські : літературу , дизайн , книгодрукування ... Так-так , у все те , що реально впливає на розвиток української культури тут і зараз.

3 . Українська книга якісніше. Хто Вам буде якісну книгу навіть з ближнього зарубіжжя «тарабанити»? Схопили , що подешевше з розпродажу , і гайда в Україні продавати ...

4 . Українська книга серйозніше , ніж привізна. До України везуть , переважно , масові бестселери . Книги малоцінні за змістом і суто розважального характеру ... Хіба це Ваш рівень?

5 . Українська книга - справжня. Купуючи українську книгу , Ви , вкрай малоймовірно , що «наштовхнетесь» на піратський репринт .

6 . Українська книга - добірна . Через великих ризиків низьких продажів , видавці , наприклад, найчастіше , не випускають слабкі романи та збірки віршів середніми і особливо великими тиражами.

7 . Українська книга мало ангажована . Завдяки відсутності великих монополій і відносного невтручання держави , українська книга все ще залишається простором для безлічі думок .

8 . Українська книга виграє міжнародні премії. Незважаючи ні на що українські автори постійно виграють різні премії , і українська художня література ані трохи не поступається , скажімо , словацькій чи румунській .

9 . Українську книгу читають не тільки в Україні . Українську книгу читають скрізь, де живуть українці і скрізь , де вчать українську мову.

10 . Зростання популярності української книги дає зростання літературній сцені. Місце масових співаків і гумористів вже сьогодні потроху відвойовують літератори. Погодьтеся приємніше послухати майстра слова , ніж того , хто співає рими « кров - любов » або розповідає стародавні гумористичні монологи.

Набридли пихаті дегенерати.

Більшості людей чомусь треба чимось пишатися. Вони не можуть це робити мовчки. Якщо вони не пишаються, то почуваются якось неповноцінно, зрозуміло , що оточенню слухати маячню, мовляв «от я те - се - те , молодець , такий молодець » - нудно і частіше за все - неприємно. А, от, що просто бридко , так це, коли людина пишається собою і ображає , принижує інших, навіть тих , хто з нею розмвляє , виставляючи себе молодцем . Я - розумний - а всі дебіли , я – стрункий, а всі - гладкі виродки , я - правильний, а всі - нехлюї , я - багатий, а всі - жебраки , я - успішний , а всі - невдахи ... Панове, скільки можна? Чому це майстер міжнародного класу з важкої атлетики буде гіршим доктора наук, або чому охайний, педантичний бухгалтер буде краще за захопленого і яскравого артиста?

 

Харківський щоденник.

Багато з вас знають, що днями ми їздили до Харкова. Особливістю цієї подорожі було те, що ми обрали не залізницю, а автобусну подорож, а це дало можливість більше побачити, нехай і проїздом, але відвідати кілька міст. Ми запам'ятали , звісно , тільки найбільші міста маршруту , де і були зупинки. Ці міста : Дніпропетровськ, Новомосковськ , Красноград , Харків.

Дніпропетровськ .

 

Власне , нічого особливо нового там не відбулося. Приїхали на автовокзал , на якому ми багато разів бували. Трохи поблукали. Позгадувати наші минулі пригоди в Дніпропетровську. Дещо здивувались, побачивши лоток з іконами та іншими християнськими речами просто посеред вокзалу на другому поверсі.

Новомосковськ .

 

Я багато де бував Україною і перше, що мені впало в очі - це те , що місто дуже чисте і доглянуте. Незабаром я з'ясував, у чому причина такого відчутного добробуту. Новомосковський трубний завод, мабуть містоутворююче підприємство, явно процвітає. Подумав , що було б непогано, якби запорізькі індустріальні гіганти модернізували , вони запрацювали масово і продуктивно ...

Красноград .

Затишне і доволі приємне на вигляд середньостатистичне українське місто . На під'їзді дружньо зустріло нас гарними вечірніми вогнями. Це місто - одне з тих тихих місць , куди , наприклад , можна поїхати відпочити до родичів. Повітря там - досить чисте , для культурного відпочинку все є.

Харків .

 

Кожного разу , коли я приїздю до цього міста на язик проситися епітет « монументальне » місто велике, просторе і по-індустріальному гарне. У цьому місті приємне метро, в якому майже не буває тисняви. Нічні клуби та інші розважальні заклади тут на рівні і за розташуванням і за устаткуванням і за цінами на барі. Єдине , що цього разу затьмарило враження від поїздки в це місто - це велика кількість безхатьок на залізничному вокзалі , на зворотному шляху ...

Різне .

 

Крім міст , ми бачили ще багато сіл. Мав рацію І.А. Бродський , що в селі Бог живе не по кутах , як кажуть насмішники , а усюди ... У більшості сіл була церква. Місцями потішила і топоніміка, особливо запам'яталися річка Вошива і село Пекельне в Харківській області.

  

Я - ґеймер ( 1990-2004 ) .

 

Перший раз я грав у далекому 1990 році в культову гру Digger від Windmill Software Inc. Потім чітко запам'яталися уроки інформатики в 1992 -му, коли ми вчилися користуватись радянськими комп'ютерами «Електроніка» і в кінці уроку нам завжди давали трохи пограти. Перша ігрова консоль у мене з'явилася в 1993 році, то була використована «Rambo TV Game». Вже в 1996-1997 у мене була більш нова Lifa , 1998 в - Сюбор , 1999 в - Sega і з 2000-2001 я чимдуж гамав на ПК (десь до 2004 року , а потім відійшов від цього і припинив стежити за індустрією ) . У період з 2000 до 2003 я доволі активно брав участь у житті деяких ігротек .

Ні, я не «подорослішав» і не «порозумнішав» в 2004-2005 році. Просто з'явилася велика кількість справ, які виявилися для мене цікавішими і важливішими , ніж шпілення . А сутність ґеймінґу саме в тому , що ти віддаєшся іграм повністю і якщо це не так , то поступово ти випадаєш з цієї тусівки і «наздогнати», навіть дворічне відставання , вже просто неможливо.

Безумовно, захоплення комп'ютерними іграми було для мене не стільки гаянням часу , скільки фактором, що інтегрував мене до особливої субкультури , тим , що значною мірою вплинуло на розвиток моєї фантазії і реакції , концентрації , чудовим фактором соціалізації ... Коли мене запитують, чи шкодую я тих роках,  я , не замислюючись , відповідаю , що ні. Я переконаний, суспільство занадто зациклене на тому, щоб довести наскільки комп'ютерні ігри шкідливі, абсолютно ігноруючи велику кількість переваг захоплення комп'ютерними іграми ..

Життя швидкого приготування.

Почав помічати , що суспільство влаштоване так , щоб , в першу чергу , зробити з людини гвинтик , корисну і витривалу запасну частину суспільного механізму . Нікому не цікаві і ніколи не будуть цікаві твої здібності і таланти , якщо вони не потрібні в цей час , в цьому місці. Суспільство налаштоване на відтворення життя швидкого приготування , нікому не цікаво когось вчити чи покращувати , цікаво трохи підівчити , трохи поліпшити і використовувати,використовувати, використовувати ... Мабуть , це і є порядок речей і його треба просто прийняти , як те, що є даним…

Куди поділися готи?

Куди поділися готи? Як мені вже набридло це питання. Відповідаю: нікуди вони не поділися, більшість найстаріших у світі тусівок, як були, так і залишилися, зникли майже всі «тусівки-новороби», що були поспіхом влаштовані, щоб задовільнити потреби набіглої в готику юрби модників ... Коли мода на готику минула, то ця юрба, природно, пішла собі в інші теми ... Готи нікуди не зникли, вони просто більше не цікаві мейнстріму.

Барно-кав’ярна криза організації заходів в Україні.

Можливо, я і не маю рації, але я чітко бачу криза організації подій в Україні. Всі більш-менш великі організатори та концертні агенції, переважно, працюють з попсою, з тими з кого прибуток буде точно і буде пристойним, працюють по найбільших місцям для концертів в місті.

Більш-менш цікавих та оригінальних ж артистів, найчастіше, привозять і запрошують керівники палаців культури, нічних клубів, кав'ярень і навіть барів. Це у режимі «ну, весь райдер не обіцяю, але щось зроблю». Зазвичай ці дрібні організатори вкрай рідко можуть собі дозволити нормальну рекламу події, спеціальне збирання людей, або, навіть, якісні афіші для них - щось позамежне.

Фактично некомерційні гастролери прирівнюються до місцевих діячів культури або навіть просто лабухів, тільки заїжджих. Не дивно, що після такого «теплого привітання» дуже багато артистів забувають шлях до нашого міста, щонайменше на кілька років.

Але, хіба в барно-кав'ятрній кризі організації винуваті лише лихі дрібні організатори? Звичайно ж - ні. Багато в чому в цій ситуації винен і відвідувач подій. Винен він у тому, що у нього, часто-густо, немає слуху і смаку, в тому, що дуже часто він відверто куйовдиться нормально платити за нормальний концерт, в тому, що волає, як він любить той чи інший гурт, а сам вантажить їхні пісні з Інтернету у піратів, а його футболка з цим гуртом надрукована в магазині сувенірів за рогом ... Допоки та чи інша сцена потрібна не нам, а господарям кафе і барів, все так і буде на цьому рівні

Сучасні дикуни.

Ці люди не володіють іноземними мовами, нічого серйозного не читають, не дивляться і не слухають, займаються тільки споживанням. Вони не релігійні і далекі від народних традицій, але сприйняти атеїзм і атеїстичну філософію вони нездатні, а сучасні погляди на світ здаються їм дикістю і надмірною свободою. Працюють такі люди «для пунктику» і щоразу, чекають на п'ятницю вже в понеділок. Звідки у цих людей свої культура та цивілізація?

Одне з двох.

Одне з двох. Або ти керуєш життям, або воно керує тобою. Якщо ти уникаєш відповідальності і рішень, то рано чи пізно, хтось візьме на себе твою відповідальність і твої рішення, а значить, ти будеш позбавлений права, навіть права дорадчого голосу. Просто станеш чиєюсь маріонеткою. Не бійся управляти життям, це важко, але воно того варто.

Профілі мертвих знайомих.

Відразу в двох соціальних мережах мені сьогодні видавало профілі знайомих, які померли. Дивишся на фотографії молодих і красивих людей, профілі повні інтересів й амбіцій, а все ... З жахом розумієш, що цих людей більше не зустрінеш, не вип'єш з ними кави, не побалакаєш про життя, вони назавжди залишаться такими, як на світлині та вічно будуть жити в серцях у тебе і тих, хто їх знав, вони будуть згустком асоціацій і емоцій, образом ... Треба цінувати свій час тут. Memento mori.

Відвідав торгівельно-розважальний центр «Аврора».

Я - людина далека від споживацької тусівки, але те, як піарили ТРЦ «Аврора» промайнути було неможливо. Навіть гіпстери та інша прогресивна молодь писали в соцмережах і блоґах про це відкриття. Ось і я, дещо піддався стадному відчуттю. Прийшов, побачив, оцінив. Витратно, гарно, молодіжно. Добре, що у нас з'являються такі місця. Місто, принаймні в торгівлі, виходить на новий рівень.

Самовдосконалення

Відновив свою роботу над розробкою своєї системи самовдосконалення. Вже є певні результати, що не може не тішити ... Якщо все вийде, то почну перетворювати свої напрацювання в книгу

Про ручки й олівці.

Справжнє письменництво і справжня журналістика - це всеж писати твори олівцем або ручкою, а потім набирати їх на комп'ютері. Так більше думаєш над текстом, а значить, він виходить трошки краще ...

Ходили з Йотуном на Brainwashed

Вчора з Йотуном був на концерті одного непоганого, німецького Metal / Metalcore гурту - Brainwashed. Звіт про цей захід обов'язково поститиму в основному блозі. Ця подія варта детального звіту. Давно я не бачив стільки школярів і студентів перших курсів в одному місці. )))

Аж нудить від такої крутості!

Як же мені набридли люди, які нічого не видавши, нічого не записавши, ніде  жодної речі не не виставивши, вважають себе великими літераторами, музиками, художниками. Мене аж нудить від такої крутості! Коли всі ці люди зрозуміють, що розумні й творчі люди в XXI столітті жодного разу не дивина, а дивин, розумні й творчі люди, які зуміли створити щось розумне або творче?

Чому до нас майже не їздять іноземні музики?

Ось , уявіть , Ви граєте в якийсь середній європейській банді і Вас , за досить скромний райдер , запрошують до Запоріжжя. Ви , можливо , їдете навіть не для грошей , а для того , щоб презентувати новим людям свою творчість . Ви прилітаєте / приїздите , організатори концерту абияк виконують умови угоди; місце , де Ви будете грати жахливо убоге або зовсім не пристосоване для Вашої музики (але , Ви миритесь і з цим ) ... Починається концерт, а на нього прийшли аж 20 людей ... Ви приїдете ще ? Ви розкажете щось хороше про країну та місто ?

Про мрійників.

Не знаю, що зі мною відбувається, але я якось запримітив, що в екс-СРСР просто надвелика кількість мрійників. Причому, якщо мрійники Заходу щось роблять для реалізації своєї мрії, то наші тільки уявляють собі майбутній успіх і вже насолоджуються ним. Люди ніби й не дурні, але чому вони всеж не зрозуміють, що для того, щоб досягти хоч якихось успіхів, треба не тільки мріяти, а й діяти?

Легенди про Захід, що гниє

Я ніколи не казав , що на Сході немає цивілізації чи, що Східна Європа - безнадійно відстала і тут « нічого ловити ». Але , дозвольте , панове , коли я чую щось про Захід, що гниє , то відразу згадую старий анекдот , про те , що капіталізм загниває , але як же приємно при цьому пахне! Коли Ви наступного разу будете говорити про злидні і убозтво цивілізації Заходу , задумайтеся про те , що в секонд хендах речі з Англії та США саме тут , а не в Англії і США речі з , скажімо , України , Білорусії , Росії чи Казахстану ...

Дон Захар де Базар

Сьогодні ходив секонд хендом у нас на базарі та запримітив кота. Котик по-королівськи спав посеред базару на одному з металевих столів. Я не міг втриматися від того, щоб не сфотографувати його, але він якийсь час не хотів прокидатися. Потім він прокинувся і я зробив декілька кадрів. Коцур дуже вихований і ласкавий, як виявилося, чекав на те поки один з продавців не почне їсти. На ім'я він - Захар.

Прощавай MyOpera.

У травні 2010 року я почав використовувати соціальну мережу MyOpera. За ці три роки я познайомився і поспілкувався там з багатьма людьми. Я там активно дописував у блоґ. У мене там було 66 друзів. Еспен Андре Овердаль (Espen André Øverdahl) повідомив, що 1 березня 2014 ця система блоґів і соціальна мережа припиняють існування ... Це не перший великий сервіс, який йде назавжди, але цей сервіс мені шкода, дуже шкода ...

Чому літератор не пише?

Зазвичай причини три: все нормально, завантаженість на роботі відсутність яскравих вражень і емоцією. «Творча криза» - це вигадка. Будь-хто, хто скаржиться на творчу кризу, просто не хоче проаналізувати, чому муза покинула його. Схильний людина до творчості чи ні визначається його задатками і фізичними кондиціями.

Декілька новин.

Новина перша. Я зрештою остаточно розібрався в собі. Вирішив, що мені треба та як цього досягти. Звісно, проблем ще чимало, але я поступово вирішую їх. Уже видно, як то кажуть, світло у кінці тунелю.

Новина друга. Мені дуже набрид серйозний блоґінґ, тож я більше не буду мати жодного серйозного блоґу окрім мого окремішнього. Той, цей також буде ведено не напружуючись. Так, про все потрошки.

Новина третя. Соціальні мережі та Твітер виявилися надто обмеженими за можливостями, тож дуже розчарували мене. Отже я повернуся до справжнього блоґінґу.  

Cлава незалежній Україні!

Cлава незалежній Україні! / Cлава независимой Украине! / Cлава незалежнай Украіне! / Slavă independent Ucraina!/ Zafer bağımsız Ukrayna!/ Слава независима Украйна!/ Dicsőség függetlenség Ukrajnában!/ Sława niepodległej Ukrainie!/ תהילת אוקראינה העצמאית!

Криза виховання

Знаєте, як з’являється людина маси? Коли батьки роблять дитину «задля пунктику», а потім не виховують її, дитину починають виховувати вулиця і масова культура. Ось, саме так і з'являється більшість людей маси - нездарні діти нездарних батьків. Нічого так не загрожує нації та державі, як криза сім'ї, як дітонародження і виховання «на автопілоті» ...

Нездоровий скептицизм

 

Зрозуміло, що в умовах капіталізму і безлічі можливостей заробітку на необізнаних людях потрібно бути напоготові. Однак, останнім часом, побутовий, народний, скептицизм б'є всі уявні рекорди твердолобості. Люди вже починають сумніватися геть в усьому, навіть у тому, що повністю легально і заслужено ... На їх думку, дипломи - за хабарі, кар'єрне зростання - за кумівство, хабарі або постіль, успіх у житті - від багатих батьків і того, що людина « прийшла на все готове ».

За розповідями кухонно-диванних скептиків всі люди, які прийшли до успіху або щасливці або хитруни ... Ось, одне тільки дивно. Якщо це - дійсно так, то чому всі успішні люди багато працюють, навіть домігшись успіху, а їх обвинувачі, часто і без успіхів прагнуть аби «профілонити»?

Мабуть, нові скептики - просто ледарі та заздрісники. Люди, які не зрозуміють, що без праці успіх не можливий, скільки разів би ти не був талановитий, або навіть геніальний, яких зв'язків або грошей у тебе б не було...

Найпростіший приклад - це випуск будь-якого елітного ВНЗ. Адже, придивіться, далеко не всі багаті і зі зв'язками зрештою стають успішними ... В елітних Вузах теж чимало аутсайдерів, людей, які примудрилися «розтринькати» всі свої можливості й навіть не виключено, що стали таким самими скептиками, як і багато мислителів-обивателів ...

Що таке українське?

 

 Українське - це не якийсь глобалізаційний баян, перекладений українською, перероблений "під українськість", а те, чого більше ніде нема. Набридло вже пояснювати це людям!

ФК «Металург» (Запоріжжя) залишився в еліті!

 

Остаточно відомо, що ФК «Говерла» (Ужгород) та ФК «Металург» (Запоріжжя) все ж залишаються в Прем'єр-лізі України. Навіть не зважаючи на те, що клуби посіли останні місця в минулому сезоні. Цей факт був оформлений у рішенні на засіданні виконкому Федерації футболу України. Така незвичайна пригода стала можливою через те, що ФК «Кривбас» - збанкрутував, а ФК «Сталь» (Алчевськ) і ФК «Олександрія» відмовилися від переходу до Прем'єр-ліги. Не зміг отримати ліцензію на участь в Прем'єр-лізі України ФК «Буковина» (Чернівці).

Таким чином «Говерла» та «Металург» отримали, рідкісний для будь-якого спорту, другий шанс. До слова, переважна більшість фанатів ФК «Металург» (Запоріжжя) до останнього вірили, що хлопці ще «зберуться» та зможуть убезпечити себе від «вильоту» ... Проте, постійна зміна тренерів і загальна нестабільність у команді - вкрай негативно позначилися на результаті й клуб з багатющою історією і традиціями провів, певно, найгірший сезон за весь час існування ...

Будемо сподіватися, що в новому сезоні, новий тренер знайде підхід до гравців, а гравці повернуть клубу минулі славу і статус. Сумно бачити команду, яка, протягом багатьох років міцно входила до десятки найкращих футбольних клубів України, в такому стані ... ВПЕРЕД «МЕТАЛУРГ»!

Як виступати з поезією та прозою?

Люди попрохали розповісти, як потрібно виступати на сцені з поезією і прозою.

 

Доводилося багато чого: читати, бачити, чути ... Все бездушне - завжди фальшиве і жалюгідне. Поезія зобов'язана: надихнути, здивувати або примусити задуматися, якщо цього немає - це все - римоплетіння та шкрябанина ... Вічності все одно: скільки років Ви пишете, до яких літературних спілок Ви належите, з ким дружите, скільки разів видавали твори, які у вас особисті та творчі кредо ... Холодній вічності цікавий і потрібний тільки Ваш «вогонь»! Вам потрібно запалити рішуче всіх: розуміючих поціновувачів, сірих «нормальних» людей, зарозумілих снобів, ситих жлобів і навіть убоге бидло. Осяйте залу полум'ям свого серця, розбудіть почуття: будьте співом солов'я, гуркотом грому, шумом прибою, плачем вітру ... Пригадайте, що «прекрасне» - це не тільки пафосне слово!

Ідея чи гроші?

 

Все більше і більше людей, які марять тільки грошима ... Ймовірно, це «віддача» радянських часів, коли більшість марили лише ідеєю. Насправді вибору тут і нема  - без ідеї і віри в неї ніколи не буде нормальної суми грошей, а без нормальної суми грошей ніколи не реалізуєте свою ідею на повну потужність ... Тобто й ідея, і гроші - це, як частини цілого. Ймовірно, саме тому і люди збираються в команди, тому як в одного є гроші, а в іншого ідеї ... Без ідей гроші працюють вкрай погано, а зацикленість на грошах - не більше ніж егоїзм, ідея ж без грошей нагадує шизофренію, бо ж, переважно, є виключно в голові того, хто її пропонує ...

Мерці.

 

Деякі люди, яких я щиро поважав і по-дружньому любив - мертві. Іноді, буває таке дивне почуття, за Кобейном: «I'm so happy, cause today I found my friends, they're in my head». Я згадую цих людей: їхню мову, їхню зовнішність, їхню манеру поведінки іхні характери ... Вони всі були дуже різні, дуже самобутні, були окремо від мене, а тепер вони, ніби живуть у мені ... Дивно так, невже в старості пам'ять остаточно перетворитися з історії перемог та поразок на духовну філію кладовища?

Про балаканину та справи.

 

Практика показує, що робити справу вміють не всі. Люди поділяються на чотири категорії: той, хто тільки говорить; той, хто тільки робить; той, хто і говорить і робить, і той, хто і не говорить і не робить. Зважаючи на культу постійних розваг і насолод, а також на фізичну слабкість сучасної людини, кількість відвертих базік і ледарів - тільки збільшується. Більш того «думки великих людей», постійно заповнюють значну частину інформаційного простору, дезорієнтовуючи чимало «незміцнілих» голів. Однак, факт є факт - роботою може бути тільки цільова комунікація, а не довільна балаканина, а ледарям, зазвичай - пам'ятники не ставлять.

Гламуризація та фентезізація хорору.

Не секрет, що частина дарк субкультури сьогодні активно долучається до мейнстріму. «Готичний» образ для цивіла на Хелоуїн, зомбі паради, використання елементів дарк естетитки в сценічних костюмах і відео поп-зірок, все це - ще квіточки.

Ягідки - це спроба мейнстріму залучити в себе неформалів. Саме так, піонерам дарк і готик cубкультур нав'язують війни вампірів і перевертнів, в абсолютно фантазійній або гламурній подачі. Навіть зомбі раптово стають неймовірно гарними і навіть солодкуватими ... Погляньте на картинки ...

Про пафос

Я не хочу казати, що пафос в мистецтві або в вихованні та освіті - це погано. Але, сантехнік, що ремонтує Вам туалет з виглядом, ніби рятує Всесвіт; продавчиця в продуктовому, яка відпускає вам товар, з виразом обличчя царя, що дає боярину шубу; водій маршрутки, який висаджує пасажирів за прохання зробити грюкаючий російський шансон тихше - це вже надто ... Звідки стільки недоречного пафосу? Передивились передач про життя відомих людей?

Хороша і погана музика

Починаю чудово розуміти, чому деякі люди кажуть, що є тільки добра і погана музика. Мені абсолютно незрозумілі «неформали», які більше ніж на 5-10% слухають мейнстрімову попсу і навіть не приховують цього, а навпаки - пишаються цим. Як можна бути рокером або металістом і годинами ганяти у себе в аудіозаписах у ВК комерційний клубняк або просто попсу?!

Допомога друга в особистому питанні.

 

Зіткнувся в ВК з такою думкою: «Ніколи не намагайтеся допомогти комусь в його суто особистому питанні. Бо, ж  допомогти не вийде незалежно від ситуації. Буде добре, якщо ваша допомога не погіршить ситуацію. Але в підсумку все, що ви отримаєте це розчарування у власних силах і проблеми в спілкуванні з людиною якій так бажали допомогти. Ну, а тепер поясню, чому так впевнений у своїх словах, бо тут все просто. Люди такі істоти, що на найбільші граблі майже завжди мають наступити самотужки, інакше нам просто не зрозуміти що це саме ті граблі, а не килимок "welcome" ».

Проаналізуємо за пунктами:

1) Ніколи не намагайтеся допомогти комусь в його суто особистому питанні. Так, бо ж допомогти не вийде незалежно від ситуації. Якщо людина прохає про допомогу - відмовляти паскудно просто. «Новий» погляд «з боку» ніхто не скасовував. Можливість реальної допомоги - висока.

2) Буде добре, якщо ваша допомога не погіршить ситуацію. Так вирішувати проблеми іншої людини і не потрібно, а от підказати можливі рішення - варіант.

3) Але в підсумку все, що ви отримаєте це розчарування у власних силах і проблеми в спілкуванні з людиною, якій так бажали допомогти. Якщо змушувати її робити все, як ти вважаєш за правильне, то так воно і буде. Треба, щоб людина обирала сам, а ти тільки підказав можливі вирішення .

4) Люди такі істоти, що на найбільші граблі майже завжди мають наступити самотужки, інакше нам просто не зрозуміти що це саме ті граблі, а не килимок "welcome" ». Дурні люди - так, а от розумні таки, хоч трохи, але дослухаються і до близьких людей ...

Сльози, шмарклі та лайно.

Чимало здивувавшись, раптом зрозумів, наскільки ми, здебільшого , ледачі. Якщо судити навіть з ВК, то більшість статусів про: те, як важко працювати; як погано, що треба когось шукати; як погано, що країна бідна; як погано, що Айфон не такий придбали; як погано, що тебе не розуміють, коли тобі ліньки пояснювати тощо ... Тобто всі ці скарги - не більше ніж констатація безсилля і гнилої ліні ... Люди відмовляються розуміти, що не все в нашому житті дається єдине разовими діями, іноді треба докладати зусиль регулярно, а іноді тільки такі зусилля й допомагають вийти на новий рівень. У житті є місце не тільки для героїзму подвигу, але й героїзму належного дотримання рутини. Хоча, рутина не повинна «засмоктати», людина повинна залишатися готовою до звершень.

Літературне Запоріжжя 2012: підсумки.

 

На жаль,  за місяць в літературному житті Запоріжжя нічого на краще не змінилося. Діагноз - «Більшість подій, що відбуваються в Запоріжжі - нудні та не варті огляду» - знову підтвердився ... Ймовірно, кількість подій негативно позначилася на їх якості ... Потенційні відвідувачі таких заходів скаржаться: на «манежі» - ті самі; критику не враховують; багато шуму та безладу; нові обличчя - не вражають; занадто широкий формат; пишуть - нудно; виступають - погано тощо. Зрозуміло, що вони так, частково, виправдовують свої лінощі. Але, погодьтеся, диму без вогню - не буває. Однак, все ж є деякі позитивні тенденції в розвитку активних запорізьких ТО і про це напишу детальніше ...

1. Літклуб 99. У 2012 брав активну участь у створенні адекватної української літературної критики, привозив до Запоріжжя відомих письменників національного та міжнародного масштабів, видали кілька досить цікавих і якісних книг, провели низку презентацій. Головний мінус - відверто слабке інформування про події.

2. ТО «Цинамон». У 2012 змінили розташування на більш розкішний заклад, експериментували з форматами, завжди ретельно відбирають виступаючих, намагаються запрошувати цікавих людей не з ТО і задіяти митців з інших міст. Удало вибирають музикантів. Головний мінус - особливо в другому півріччі, припинили ретельно прописувати програму на кожен вечір, був ефект «кота в мішку».

3. ТО «Літ П». У 2012 запам'яталося великою кількістю опен-ейрів, вдалими музичними флешмобами, якісними сольниками для місцевих і приїжджих авторів, цікавим музично-літературним концертом в рок-клубі. Головний мінус - погане фото та відео забезпечення подій, мала і середня тривалість деяких подій.

4. ТО «Нелітературні зустрічі». У 2012 запам'яталися повним спектром творчих подій: від літературних і музичних до пов'язаних із сучасними дизайном і живописом. Активно задіювали багатьох відомих представників професійної богеми. Головний мінус - заходи цього ТО відбуваються вкрай рідко.

5. ТО "СтихіЯ". У 2012 влаштували доволі велику кількість заходів спрямованих на виявлення молодих і не відомих загалу талантів. З не завжди вдало залучають до виступів музикантів. Активно займаються відродженням літературного слему в Запоріжжі, успішно провели величезний конкурс цього напрямку. Намагаються співпрацювати з богемою інших міст. Головний мінус - на спільних концертах цього ТО була «каша» в програмі.

 

Приємно відзначити також той факт, що не зволікають й окремі ентузіасти, так, кілька цікавих за складом тих, хтов виступав і пристойних за місцем проведення подій влаштували - Євген Бережний і Святослав Колесник. Втім, чітко зрозуміло, що до не дуже вдячної запорізької публіки, яка страждає на завищені очікування,  додаються проблеми з нормальним літературним менеджментом, матеріальним забезпеченням заходів і адекватною взаємодією з літературним процесом інших міст і регіонів України.