Усі, хто читає мій блог і знає мене особисто - у курсі, що незаслужені дифірамби співати я не схильний, так само як і не схильний незаслужено поливати когось або щось брудом. Так от, якщо й не буду об'єктивним, то, принаймні, постараюся бути таким.
Так, уже, вийшло що літератори, художники й музики нашого міста, роками, «групкувалися» нарізно - цей факт, безсумнівно, пригнічував. Головним плюсом стало саме те, що організатори нарешті зібрали всю творчу братію разом і не тільки зібрали, а ще й мотивували на свідому підготовку до заходу. Що, безумовно, було завданням непростим, а тому його виконання - значне досягнення.
Подальший «розбір польотів» проведемо по таких пунктах: образотворча частина, музична частина, літературна частина, атмосфера, заклад.
Образотворчу частину готували заздалегідь й дуже якісно. Художники й фотохудожники, що працювали в різних стилях і техніках у річищі своєго розуміння й майстерності, розкрили поняття «людська рука» в естетичному ключі. Безсумнівно, дуже оригінальним і цікавим було рішення з виліпленими з гіпсу руками й білими інсталяціями в оформленні закладу.
Музична частина була витонченим коктейль із легкої, але, разом з тим, досить глибокої музики, яка переважно розкривала яскравий внутрішній світ творчих людей, їхні ліричні переживання, прагнення, радості й сум.
Літературна частина виконала настанову заявлену в афіші: літератори « змогли зупинити зиму, зібравшись у місці.... в один ритм битким гарячим серцем змогли побороти сірі, крижані стіни ....». Незважаючи на деякі песимістичні роботи, більша частина авторів виявилися щирими й проникливими ліриками або ж вмілими гумористами. Хоча, на сцену виходило чимало дебютантів - це не зіпсувало загального, приємного, враження.
На жаль, атмосфера, що багато в чому залежить від глядачів, навіть, узявши до уваги всі старання представників творчої інтелігенції, була не найкращою. Надмірна кількість відвідувачів погано позначилося на якості аудиторії, незважаючи на те, що вхід був платний, а організатори, наче налаштовуючи на прекрасне, старанно вручали виступаючим милі біленькі брошки-квіточки, а глядачам витончені білі стрічечки, багато відвідувачів Докер Пабу, здавалося, прийшли просто випити й поволати, «випустити пару», та й надимили негірше за паровозів...
Сам же заклад - досить пристойний: увічливий й активний персонал, помірні ціни, приємний інтер'єр й акуратний туалет - все це робить Докер Пабу честь.
