Аж нудить від такої крутості!

Як же мені набридли люди, які нічого не видавши, нічого не записавши, ніде  жодної речі не не виставивши, вважають себе великими літераторами, музиками, художниками. Мене аж нудить від такої крутості! Коли всі ці люди зрозуміють, що розумні й творчі люди в XXI столітті жодного разу не дивина, а дивин, розумні й творчі люди, які зуміли створити щось розумне або творче?

Літ П “Чорна людина”

Рідко буває так,що вечір присвячений якомусь літератору або літературному образу збирає геть різних людей і при цьому всім цим людям - украй цікаво й весело. Творчий вечір Літ П “Чорна людина” одне із кращих подій перед закриттям бара «Погрєбок» став саме таким вечором... У форматі поезія/музика виступило більшість активних творчих молодей нашого міста. Як Ви вже зрозуміли з назви, вечір був присвячений великому російському поету Сергію Єсеніну і його поетичному образу «чорна людина». З декорацій цього разу була колоритна петля, стілець на місці виступаючого й оригінальні ліхтарики - банки, загорнені в задироколені сторінки старих книг... Мінімалістично, але атмосферно й цікаво. Поетична частина цієї творчої зустрічі вирізнялася тим, що на суд публіки були представлені кілька версій прочитання вірша «Чорна людина». Найбільше запам'яталися виступи Луїзи Морган (образ і прочитання в дусі традиції «Серебрянного століття») і Антона Чешира (образ і прочитання в дусі Єсеніна, як його розуміють сучасники). Також виступили всі заявлені в афіші поети, не дивно, що в цей вечір особливою популярністю користувалися вірші з легким присамоком бешкетництва й вульгарності, також, філолофсько-ліричні речі... У плані музики теж був певний і досить сильний «розкид». Зі сцени звучали, як навпівакустичний гумор, так й авторська пісня й, відверто рокові композиції... Музика в цей вечір, втім, як і нетематична поезія була - на будь-який смак. Не дивно, що навіть не дивлячись на, часом уже надто бурхливі захвати. Загальна атмосфера заходу була приємною, дружньою й радісною, як і личить будь-якому нормальному творчому вечору. Почавшись філософією й самокопанням цей захід закінчився нестримними веселощами. P.S. Так, після тривалої перерви, я повернувся до активного блогінгу, чекайте цікавих оновлень найближчим часом...

Літ П. Вступ.

Слово «самодіяльність» завжди лунає претензійно, несерйозно, великою мірою іронічно. Однак, практика доводить, що далеко не все, що робиться своїми руками й силами - настільки кепсько й не фахово. Багато чого залежить, мабуть, від, власне, цих рук, від їх вміння й працьовитості, старанності.

Літературне підвіконня, як, свого роду, відкрите літературне товариство існує вже досить давно, але одна справа - закриті заходи у форматі «тільки для своїх», а інше - відкрите дійство на яке можуть потрапити зовсім чужі люди й, навіть, замайнути преса.

Саме такий, відкритий, захід і було влаштовано зусиллями активу літературного підвіконня. Будь-який вихід на справжню сцену - це, завжди, досягнення й, навіть, малі сцени - це геть інший рівень подачі й якості матеріалу, зовсім інші, вищі вимоги до тих, хто виступає. Тобто, було надзвичайно важливо не помилитися в людях, «зробити ставку» на тих, хто дійсно здатний виправдати довіру й, у людях, все-таки не помилилися. Багато хто не тільки охоче став готуватися до виступу, а ще й звпросив до виступу своїх творчих друзів: літераторів і музикантів, зробивши програму вечора ще насиченішою.

На цьому виступі був надцікавий список учасників: у ньому не було «середнячків», були винятково люди, які давно й добре себе показали й дебютанти. І, як не дивно, якщо й можна було мати до когось претензії, ніяк не до дебютантів.

Це «маститі» з апломбом і патетикою, без належного оголошення,натякаючи на неосвіченість зали, читали публіці класику російської літератури; були, геть не сценічно, одягнені; читали зі свого репертуару, те - чому в обід - сто років; дозволяли собі скандалити й вимагати перестановки «їх величностей» на більше ранні місця в програмі.

«Молодь» не була настільки «великою», але й не була отетерілою й переляканою, вона мала на сцені природній вигляд, була невимушеною, світлою й приємною. Нехай тексти багатьох дебютантів точно не дотягали до рівня «знаних», але в подачі дебютанти, цього разу, однозначно дали набагато більше.

Якщо казати в цілому - жодного відверто провального виступу не було - і, цей факт, незаперечна перемога організаторів. Також, варто згадати, що програма, навіть незважаючи на всі зміни, залишилася збалансованою й публіці не було нудно.

Відмінно спрацювали й музики. Будучи, певною мірою розважальним окремішним явищем, виконавці були досить цікаві й оригінальні, щоб вибороти увагу зали, всі без винятку якісно віпрацювали свої програми. Наявність кількох бісів, більш ніж для одного артиста — дуже промовиста.

Складно зрозуміти, що намагалися відбити ретро декораціями на сцені дизайнери заходу, але все вийшло дуже мило й по-домашньому, тепло й затишно, натхненно. Дбрим був і контингент відвідувачів, більше півсотні дійсно зацікавлених сучасною літературою людей - це дещо неочікувано й втішно. Навіть, здебільшого, традиційно зарано зникаючі й дужу провільно оприлюднюючі знімки фотографи, навряд чи змогли зіпсувати приємне враження від вечора живих й актуальних літератури й музики нашого міста.

Деякі думки про сучасний літературний процес (продовження)

За два дні я прочитав і вислухав чимало відгуків на, тепер уже, першу частину мого спостереження «Деякі думки про сучасний літературний процес». Презентую ще десять пунктів безпосередньо дотичних до сучасного літературного процесу.

11. Симпліфікація й шаблонізація літературних концепцій. Отут особливо пояснювати не потрібно, досить часто, коли читаєш якийсь новий роман виконаний у певній концепції (наприклад, концепції «готичний роман») створюється чітке враження, що автор знає про обрану концепцію не більше за те, що написано у Вікіпедії.
12. Деградація літературної мови. Лайка - видається за прояв відвертості, безграмотність - за «мову покидьків», повсюдну підміну літературної мови розмовної - видають за використання «сучасної мови».
13.Несмачний і недоречний еклектизм. Коли птеродактилів збивають стингерами, а Наполеон воює за волю давньої Спарти - те це, швидше ідіотськи - комічно, ніж концептуально.
14. Надмірна абстрактизація сюжетів. Деякі сучасні автори нічого не виписують взагалі, виходить, що такі добутки повністю залежать від уяви читача. Але, вибачте, а якщо вона в читача розвинена - недостатньо.
15. Смерть композиції. Цілісних романів у сучасній літературі майже не залишилося. Практика показує - нецілісні романи можна читати по діагоналі, від цього сприйняття не особливо страждає, тому що «стрижень» звичайно набагато примітивніше ніж у цілісних романах.
16. Комерціалізація й брендизація (product placemant) у текстах. Більшість текстів, особливо розкручених авторів засмічені згадуванням компаній, виробів, брендов.
17. Квазирухи й квазиестетики. Яскравий приклад квазируху - «культура покидьків».
18.Комерціалізація видавничого процесу. Сьогодні за гроші з будь-якого графомана за тиждень зліплять «письменника-відкриття». В умовах оплаченої масової дезінформації вкрай важко виховувати в читачів, хоч якийсь смак у літературі.
19. Деградація й ідеологізація літературних конкурсів. Призи літературних конкурсів усе частіше дають не за вміння писати й оригінальні задуми, а за «правильну тему, правильно висловлену». Конкурси переважно мають зовсім «дохлі» призи й про конкурси мало хто знає.
20. Відсутність життєвого досвіду в авторів. У сучасній літературі мода на все «молоде й зелене». Але чи це добре? Що такого геніального може написати вчорашня школота, яка на цей момент пропускає заняття на першому або другому курсі університету, відпочиваючи на літературних заходах.

Деякі думки про сучасний літературний процес

Поспілкувавшись зі слемерами й обміркувавши деякі речі, вирішив висловити деякі думки:
1. Головний ворог як літератора формального так і неформального - це манія величі. Не важливо чи герметичне середовище чи ні. Тобто культ створення з деяких людей "великих письменників" у формалів, дорівнює неформальному культу фанатства й тупого обожнювання якоїсь яскравою, але такою, що не розвивається, а особистості, яка «почила на лаврах».
2. Розвиток може бути не тільки прогресивним, але й регресивним. Тобто людина може бути дійсно краще в молодості й гірше в старості й навпаки. Не всі експерименти йдуть на користь.
3. Слем - це головним чином всеж - перфоманс, а потім уже текст. Багато чого залежить від того, як людина поводиться на сцені, яка у неї харизма.
4. Сучасна поезія боїться ясності й чіткості, як чорт ладану. Чим багатошаровішою і неоднозначнішою будуть Ваші роботи, тим більше ймовірність, того, що їх будуть читати маси. Сучасний читач - манірний гурман, який любить великий, соковитий і пікантний текст.
5. Тролінг - невід'ємна частина сучасної поезії й прози. Практика показує, що сучасні літератори, які запам'яталися, рясно посипають тексти фройдизмом, темою сексуальних меншин, екстремізму, тероризму й усім, що може розбурхати читача, при цьому автор, зазвичай - просто товстий троль, а не фройдист, гей, екстреміст або терорист...
6. Сучасні літератори дуже вибірково поважають класику поезії й прози. Нерідко можна почути, на приклад, висловлення: "Достоєвський - не письменник.", "Пушкін - частушечник." тощо.
7. Більшість сучасних письменників - войовничі космополіти, ліберали й моральні виродки.
8. Сьогодні критика мертва, тому що вона впала в прірву між огульно ліберальним прийняттям усього й вся сучасного й огульним неприйняттям усього й вся сучасного всякого роду традиціоналістами. В утворенному отченні критик пишучу погану рецензію - не шарить, тому що він - відразу стає "відсталим традиціоналістом", у той же час критик пишучу гарну рецензію - не шарить, тому що він - відразу стає "занадто ліберальним".
9. Сучасна література належить тільки сучасній літературі. Народу вона не належить, тому що народ більше схильний читати кулінарні рецепти, поради городникові, збірки анекдотів і так далі...
10. Масова культура подібна сучасній англійській мові, зберігаючи загальну структуру, вона з легкістю вбирає елементи багатьох традиційних культур і навіть контр-культур. Таким чином, десятки, сотні й тисячі низькопробних діячів від традиційних культур і контр-культур - не більш ніж нова форма масової культури, яка мутувала.