Музика юності

Завжди вважав довгі і смачні теревені на тему того, що якась музика може «чіпляти» тільки того, що ця музика - музика юності – цілковитою маячнею. Але ж ні , після того, як і я вже зрілий, я дійсно відчуваю, що це так. Раптово зловив себе на думці, я вкрай ностальгічно сприймаю музику американського гурту Лімп Бізкіт, здавалося б, я ніколи не був їхнім запеклим фанатом, але ж, факт. До того ж, ця ностальгія - напрочуд цікава, вона не про якихось людей чи явища, а, мабуть, власне про себе колишнього і неповторній атмосфері того часу, зрозуміло, що ані тодішнього себе, ані тодішнього часу вже не повернути. Ото такі маємо пироги.

 

Взагалі, дуже дивно бути дорослим і серйозним, особливо, коли це не маска, а факт і така поведінка стає для тебе настільки ж природньою, як і твій характер. Та я все-таки вважаю, що все на краще і від життя завжди можна отримувати задоволення. А зараз я ставлю собі Бізкітів: знову і знову віддаюся приємним почуттям безпосередній причетності до історії цього світу ... Власне, як і ж, до біса, приємні ці моменти музичної релаксації. Чудовий вечір для чудових думок і відчуттів! Так би завжди!

Риба шукає де глибше, а людина, де більше викаблучуються?

Подивишся на більшість людей і виникає невтішний висновок - цим людям цікаві лише думка оточення щодо них і мода. От здавалося б, носить людина в гарний одяг минулорічної колекції то й що? Але ж багато хто звертає на таку людину увагу, критикують, називають старомодною. Дивні люди. Чому вони вирішили, що всі мають бути модними? Хто їх у цьому переконав? Мені здається, що все ж стильність людини важливіша за її модність. Мода мінлива, а стиль - сталий.

 

 Людина, звичайно, може змінювати і стиль, але ж може і не міняти. Загалом, викаблучуватися не варто. Можна бути гарним і спокійно, без вічної гонитви за мінливими по сто разів на день мінливими уявленнями про загальну актуальність того, чи іншого стилю ... Слідкування за модою - то для невпевнених у собі і не сформованих особистостей.