Шахи та капіталізм.

А хочете, я розповім Вам страшну казку про шахи? В одній країні третього світу жив був хлопчик, хай буде - Джон, зростав він у бідній родині, з дитинства тяжко працював і одного чудового дня, коли повертався з роботи, він побачив двох людей, які грали в шахи. Джону сподобалася ця гра, і він захотів нею займатися.

 

Він тиждень жив напівголодним, але придбав собі дошку і фігурки, потім Джон записався в громадську бібліотеку і багато разів перечитав єдину книгу про шахи, яка там була, він майже вивчив її напам'ять, не дивно, що Джон почав дуже добре грати і навіть вигравав у досвідчених дідів на вулицях.

 

І ось, іншого чудового дня, Джон захотів отримати повноцінний міжнародний рейтинг з шахів. Сів, підрахував і заплакав. Чому? Тому що Джонова зарплатня - 100 $, квиток в місто, де буде відбуватися турнір 25 $ в один бік, а турнірний внесок - 55 $. Національної федерації шахів в країні Джона - немає. Так чому ж шахи занепадають?

Ідея чи гроші?

 

Все більше і більше людей, які марять тільки грошима ... Ймовірно, це «віддача» радянських часів, коли більшість марили лише ідеєю. Насправді вибору тут і нема  - без ідеї і віри в неї ніколи не буде нормальної суми грошей, а без нормальної суми грошей ніколи не реалізуєте свою ідею на повну потужність ... Тобто й ідея, і гроші - це, як частини цілого. Ймовірно, саме тому і люди збираються в команди, тому як в одного є гроші, а в іншого ідеї ... Без ідей гроші працюють вкрай погано, а зацикленість на грошах - не більше ніж егоїзм, ідея ж без грошей нагадує шизофренію, бо ж, переважно, є виключно в голові того, хто її пропонує ...