Моє зацікавлення культурою та побутом Молдови привели мене до шоу «Оно же Show.», яке, майже ідеально, копіює українське шоу «незручних» запитань - «Дурнєв +1». 3’явилась думка про те, що наші та молдавани просто взяли цю ідею десь на Заході. Дуже вже помітна подібність підходів: пересічна зовнішність та нав'язлива поведінка ведучих.
четвер, 20 грудня 2012 р.
Вторинність…
Моє зацікавлення культурою та побутом Молдови привели мене до шоу «Оно же Show.», яке, майже ідеально, копіює українське шоу «незручних» запитань - «Дурнєв +1». 3’явилась думка про те, що наші та молдавани просто взяли цю ідею десь на Заході. Дуже вже помітна подібність підходів: пересічна зовнішність та нав'язлива поведінка ведучих.
Мітки:
Дурнєв + 1,
Молдова,
Оно же Show,
Україна
суботу, 17 листопада 2012 р.
Новий рівень літературного процесу в Запоріжжі
Те, що відбулося за останній рік
- неймовірний прорив, якісний стрибок у розвитку незалежного літературного
процесу Запоріжжя. Я висвітлював більшість більш-менш цікавих і різних за концепціями заходів міста Запоріжжя.
Тенденція така,що «офіційний» літературний процес, як тривав так і триває,
головним чином, у межах заходів Спілки
письменників України й маловідомих літературних об’єднань «старої
школи», незалежний жеж, раніше представлений, головно, слем рухом і незначно,
альтернативними творчими об'єднаннями сильно змінився.
Тепер можна сміливо затверджувати
про занепад слем руху й уливання його
найяскравіших представників у події, які влаштовують нові альтернативні
творчі об'єднання. З нових альтернативних творчих об'єднань варто виокремити
такі: «Своєрідне Коло», «Нелітературні зустрічі», «Цинамон», «Літ П». Якщо
раніше альтернативні творчі об'єднання проводили, головно, оупен-ейри або ж
брали участь у фестивалях, то сьогодні закріпившись у кав’ярнях міста вони
почали функціонувати набагато ефективніше, ніж раніше в місті заклекотіло
літературне життя. Саме завдяки цим об'єднанням дебютує дуже багато літераторів і музикантів-початківців.
Подібно до США і Європейських
країн, жива, нова література, стає інтелектуально-розважальною, з тією лише
відмінністю, що, наприклад у США в кав’ярнях і клубах улаштувався слем рух у
нас - нові альтернативні творчі об'єднання, що пропонують публіці в більшою або
меншою мерою смачний коктейль із музичної й літературної творчості.
Однак, всеж відзначу, що
незважаючи на прогресивний характер й активність низки нових альтернативних
творчих об'єднань, їхній лідер у Запоріжжі - Літклуб 99, як стояв, так і стоїть
окремішно, будучи, поза сумнівами, абсолютним лідером. Адже Літклуб 99 уже
давно вийшов і міцно стоїть на республіканській літературній арені, чого
новачкам, ще треба досягти...
понеділок, 12 листопада 2012 р.
Декілька слів...
Нарешті
затяжний й, доволі малоприємний, період
перевантажень і мікроблогінгу, схоже,
добіг кінця. Нарешті я можу написати у
свої основні блоги. Хоча, взагалі-то,
писати й нема про що. Більшість подій,
що відбуваються у Запоріжжя - нудні й
не варті огляду. Життя ж - досить рутинне,
звичайно, не без маленьких радощів, але
писати про них по блогах, якось - зайве...
Так що, от, власне й нема про що писати,
хоча, вчора виступив на поетично-музичному
вечорі «Замітки на полях 2», але про цю
подію - в іншому пості.
пʼятницю, 17 серпня 2012 р.
П'ятниця, 10 серпня: Василь Пузанов (Cothurnatus) + БУККРОСИНҐ
Мітки:
буккросинґ,
Василь Пузанов,
Cothurnatus
четвер, 12 липня 2012 р.
Про хіпстерів
Хіпстери - у США 1940-х років шанувальники джазу, особливо бібопа, що набув популярності на початку 1940-х. Хіпстер переймав спосіб життя джазового музики: одяг, сленг, уживання марихуани й інших наркотиків, іронічне ставлення до життя, саркастичне гумор, добровільна бідність й послаблені норми сексуального життя. Назва утворилася від колоджазового слівця «hip» (раніше «hep»), що значило «той, хто в темі».
Хіпстер - у наш час звичайно вживається в сенсі «забезпечена міська молодь, що цікавиться елітарною закордонною культурою й мистецтвом, модою, альтернативною музикою й інді-роком, артхаусним кіно, сучасною літературою тощо».
Більшість сучасних хіпстерів, на жаль, мажори й фальшиві інтелектуали. Їхнє захоплення чимось, зазвичай, не більше, ніж мейнстрим у їх тусовці, данина поточній моді субкультури хіпстерів. Хоча, якщо хіпстер «справжній» - те це, дійсно вражаюча особистість.
«Справжні» й адекватні хіпстери, переважно - англісти або Indie музики, вони просто так живуть, їм дійсно подобається тематичний спектр субкультури, субкультурний дрескод, субкультурний спосіб життя.
Більшість не люблять хіпстерів у принципі. Але я думаю, справа не в субкультурі, а в тім, що й готик хвиля й эмо хвиля й хіп хвиля - всі надто позерські й у всіх трьох випадках, реально, просто "за лісом дров не видно".
Санкт-Петербургський блогер corpuscula пише: «Хіпстеры протистоять культурному мейнстріму, не маючи при цьому жодної чіткої життєвій позиції або ідеології, а орієнтуючись тільки на смак і відчуття - це круто й це ні. Оскільки поняття "крутості" украй розмите, то визначити в цілому коло їхніх вподобань важко, а можна тільки перелічити об'єкти, які на даний момент є крутими. Якщо в хіпі або панків, приміром, можна описувати з погляду проголошуваної ними ідеї, а можна обійтися простим описом "волохаті" або "у шпильках і з ірокезом", то для хіпстерів перше неможливо, тому на питання, хто такі хіпстери, частіше за все відповідають "ну це такі, у скіні, з айподом, вони ще в Солянку ходять". Справа ще ускладнюється тим, що хіпстери не створюють жодного свого культурного продукту, а тільки споживають, вибираючи із загального потоку те, що підходить під визначення "круто" і випадає зі сфери інтересів більшості. Напевно серед ваших знайомих була людина, що з'являвся з випнутими очами, трясучи яким-небудь новим записом, - "Це крута музика, її взагалі ніхто не слухає крім мене!". Це імітація контркультури, у принципі цілком безпечна.»
Я із цим твердженням згодний лише частково, тому що, об'єктивно, хіпстери дуже тісно пов'язані з англомовною музичною культурою й саме англомовним (найчастіше, британським) кінематографом. Тобто, певна подоба світогляду, все ж - має місце. Хіпстерська музика – все ж, до певної мери, оригінальна, це - переосмислення британської Indie музики, Britpop і британського pop rock шанувальниками з інших країн. Те, що хіпстерство не мейнстрім - це факт. Просто зараз іде хвиля хіпстерства, попсовому мейнстріму подобається хіпстерство, це визначає, доволі загальновжитковий, вид цієї субкультури на поточний момент...
Мітки:
субкультура хіпстерів,
хіпстери,
хіпстерство
пʼятницю, 8 червня 2012 р.
Читання. Типи читачів.
Мітки:
інтелектуали,
інтелігенти,
Типи читачів,
Читання
середу, 6 червня 2012 р.
Друга світова війна й Запоріжжя
понеділок, 4 червня 2012 р.
Запоріжжя - місто, породжене Дніпрогесом.
неділю, 3 червня 2012 р.
ФК «Металург» (З) знову в Прем'єр Лізі!
пʼятницю, 1 червня 2012 р.
Перемивання кісточок екстравагантних випускниць, як символ остаточної дегенерації сучасної журналістики в СНД.
понеділок, 28 травня 2012 р.
Літ П “Чорна людина”
Рідко буває так,що вечір присвячений якомусь літератору або літературному образу збирає геть різних людей і при цьому всім цим людям - украй цікаво й весело. Творчий вечір Літ П “Чорна людина” одне із кращих подій перед закриттям бара «Погрєбок» став саме таким вечором... У форматі поезія/музика виступило більшість активних творчих молодей нашого міста. Як Ви вже зрозуміли з назви, вечір був присвячений великому російському поету Сергію Єсеніну і його поетичному образу «чорна людина». З декорацій цього разу була колоритна петля, стілець на місці виступаючого й оригінальні ліхтарики - банки, загорнені в задироколені сторінки старих книг... Мінімалістично, але атмосферно й цікаво. Поетична частина цієї творчої зустрічі вирізнялася тим, що на суд публіки були представлені кілька версій прочитання вірша «Чорна людина». Найбільше запам'яталися виступи Луїзи Морган (образ і прочитання в дусі традиції «Серебрянного століття») і Антона Чешира (образ і прочитання в дусі Єсеніна, як його розуміють сучасники). Також виступили всі заявлені в афіші поети, не дивно, що в цей вечір особливою популярністю користувалися вірші з легким присамоком бешкетництва й вульгарності, також, філолофсько-ліричні речі... У плані музики теж був певний і досить сильний «розкид». Зі сцени звучали, як навпівакустичний гумор, так й авторська пісня й, відверто рокові композиції... Музика в цей вечір, втім, як і нетематична поезія була - на будь-який смак. Не дивно, що навіть не дивлячись на, часом уже надто бурхливі захвати. Загальна атмосфера заходу була приємною, дружньою й радісною, як і личить будь-якому нормальному творчому вечору. Почавшись філософією й самокопанням цей захід закінчився нестримними веселощами. P.S. Так, після тривалої перерви, я повернувся до активного блогінгу, чекайте цікавих оновлень найближчим часом...
неділю, 18 березня 2012 р.
Передвесняне культурне Запоріжжя
Напередодні повнокровної весни культурне життя Запоріжжя дещо сповільнилося, напевно, щоб «рванути» з новою силою. Крім усіляких, доволі регулярних і нудних подій у нашому місті, періодично, відбуваються, досить цікаві виставки картин і нетривіальними подіями радує літературна частина богеми.
Хоча, місцева преса, на жаль, категорично не хоче на все це зважати, воліючи писати й мовити про: аварії маршрутних таксі, віднесених на кризі рибалках, труднощах ведення домашнього господарства й інших, неймовірно глибоких, істинно філософських, унікальних й інтелектуальних речах...
А дарма. Дуже приємно наголосити на тому факті, що в Запоріжжі з'являється все більше й більше справжніх літературних товариств. Напевне, через відсутність організованого літературного менеджменту, вирішення труднощів з рекламою й PR концептуальних літераторів стали вирішувати шляхом самоорганізації, що загалом - правильно й заслуговує на хвалу. Останнім часом був на кількох вечорах поезії - відзвітуюся найближчим часом, тому що солідно завантажений по роботі.
суботу, 25 лютого 2012 р.
Літ П. Вступ.
Слово «самодіяльність» завжди лунає претензійно, несерйозно, великою мірою іронічно. Однак, практика доводить, що далеко не все, що робиться своїми руками й силами - настільки кепсько й не фахово. Багато чого залежить, мабуть, від, власне, цих рук, від їх вміння й працьовитості, старанності.
Літературне підвіконня, як, свого роду, відкрите літературне товариство існує вже досить давно, але одна справа - закриті заходи у форматі «тільки для своїх», а інше - відкрите дійство на яке можуть потрапити зовсім чужі люди й, навіть, замайнути преса.
Саме такий, відкритий, захід і було влаштовано зусиллями активу літературного підвіконня. Будь-який вихід на справжню сцену - це, завжди, досягнення й, навіть, малі сцени - це геть інший рівень подачі й якості матеріалу, зовсім інші, вищі вимоги до тих, хто виступає. Тобто, було надзвичайно важливо не помилитися в людях, «зробити ставку» на тих, хто дійсно здатний виправдати довіру й, у людях, все-таки не помилилися. Багато хто не тільки охоче став готуватися до виступу, а ще й звпросив до виступу своїх творчих друзів: літераторів і музикантів, зробивши програму вечора ще насиченішою.
На цьому виступі був надцікавий список учасників: у ньому не було «середнячків», були винятково люди, які давно й добре себе показали й дебютанти. І, як не дивно, якщо й можна було мати до когось претензії, ніяк не до дебютантів.
Це «маститі» з апломбом і патетикою, без належного оголошення,натякаючи на неосвіченість зали, читали публіці класику російської літератури; були, геть не сценічно, одягнені; читали зі свого репертуару, те - чому в обід - сто років; дозволяли собі скандалити й вимагати перестановки «їх величностей» на більше ранні місця в програмі.
«Молодь» не була настільки «великою», але й не була отетерілою й переляканою, вона мала на сцені природній вигляд, була невимушеною, світлою й приємною. Нехай тексти багатьох дебютантів точно не дотягали до рівня «знаних», але в подачі дебютанти, цього разу, однозначно дали набагато більше.
Якщо казати в цілому - жодного відверто провального виступу не було - і, цей факт, незаперечна перемога організаторів. Також, варто згадати, що програма, навіть незважаючи на всі зміни, залишилася збалансованою й публіці не було нудно.
Відмінно спрацювали й музики. Будучи, певною мірою розважальним окремішним явищем, виконавці були досить цікаві й оригінальні, щоб вибороти увагу зали, всі без винятку якісно віпрацювали свої програми. Наявність кількох бісів, більш ніж для одного артиста — дуже промовиста.
Складно зрозуміти, що намагалися відбити ретро декораціями на сцені дизайнери заходу, але все вийшло дуже мило й по-домашньому, тепло й затишно, натхненно. Дбрим був і контингент відвідувачів, більше півсотні дійсно зацікавлених сучасною літературою людей - це дещо неочікувано й втішно. Навіть, здебільшого, традиційно зарано зникаючі й дужу провільно оприлюднюючі знімки фотографи, навряд чи змогли зіпсувати приємне враження від вечора живих й актуальних літератури й музики нашого міста.
Мітки:
запорізька література,
Літ П. Вступ,
літератори,
музики
неділю, 29 січня 2012 р.
Нелітературний з'їзд №4
Усі, хто читає мій блог і знає мене особисто - у курсі, що незаслужені дифірамби співати я не схильний, так само як і не схильний незаслужено поливати когось або щось брудом. Так от, якщо й не буду об'єктивним, то, принаймні, постараюся бути таким.
Так, уже, вийшло що літератори, художники й музики нашого міста, роками, «групкувалися» нарізно - цей факт, безсумнівно, пригнічував. Головним плюсом стало саме те, що організатори нарешті зібрали всю творчу братію разом і не тільки зібрали, а ще й мотивували на свідому підготовку до заходу. Що, безумовно, було завданням непростим, а тому його виконання - значне досягнення.
Подальший «розбір польотів» проведемо по таких пунктах: образотворча частина, музична частина, літературна частина, атмосфера, заклад.
Образотворчу частину готували заздалегідь й дуже якісно. Художники й фотохудожники, що працювали в різних стилях і техніках у річищі своєго розуміння й майстерності, розкрили поняття «людська рука» в естетичному ключі. Безсумнівно, дуже оригінальним і цікавим було рішення з виліпленими з гіпсу руками й білими інсталяціями в оформленні закладу.
Музична частина була витонченим коктейль із легкої, але, разом з тим, досить глибокої музики, яка переважно розкривала яскравий внутрішній світ творчих людей, їхні ліричні переживання, прагнення, радості й сум.
Літературна частина виконала настанову заявлену в афіші: літератори « змогли зупинити зиму, зібравшись у місці.... в один ритм битким гарячим серцем змогли побороти сірі, крижані стіни ....». Незважаючи на деякі песимістичні роботи, більша частина авторів виявилися щирими й проникливими ліриками або ж вмілими гумористами. Хоча, на сцену виходило чимало дебютантів - це не зіпсувало загального, приємного, враження.
На жаль, атмосфера, що багато в чому залежить від глядачів, навіть, узявши до уваги всі старання представників творчої інтелігенції, була не найкращою. Надмірна кількість відвідувачів погано позначилося на якості аудиторії, незважаючи на те, що вхід був платний, а організатори, наче налаштовуючи на прекрасне, старанно вручали виступаючим милі біленькі брошки-квіточки, а глядачам витончені білі стрічечки, багато відвідувачів Докер Пабу, здавалося, прийшли просто випити й поволати, «випустити пару», та й надимили негірше за паровозів...
Сам же заклад - досить пристойний: увічливий й активний персонал, помірні ціни, приємний інтер'єр й акуратний туалет - все це робить Докер Пабу честь.
суботу, 28 січня 2012 р.
Соми-гіганти в Дніпрі, таки, живуть
Напочатку й у середині 1990-х побутували плітки про величезних сомів-людожерів, які живуть у ріці Дніпро й тягнуть до ям: собак, худобу й,навіть, дітлахів. Звичайно, тоді, все це здавалося чимось наче чергових репортажів про НЛО або снігову людину, мало хто сприймав це всерйоз.
Однак, той факт що на конкурсі рибалок, що відбувся у Дніпропетровську, запорожець піймав сома вагою в 77 кілограмів, таки підтвердив, що соми-велетні в Дніпрі водяться, вони, звичайно, навряд чи людожери, але факт є факт.
Михайло Урванцов рибалить все життя. Кілька останніх років, він спеціалізується на вилові сому. До того, як наш видатний співвітчизник, витяг цього майже стокілограмового вусаня-рекордсмена рибалка вже ловив 30-ти й 40-кілограмові особини (середній сом десь 2-10 кг.). Свій найзнаменіший вусатий вилов рибалка мав в осінню пору в тім році.
У перших числах вересня він з помічником рано в ранці рибалив прямо в руслі Дніпра. Принадою, пояснює майстер снастей, стало традиційне поєднання - п'явка й капустянка. Річковий титан з'явився надвечір. Приблизно півтори години знадобилося, щоб змучити й, таки, витягти до човена цю могутню рибину. На жаль запорожець не став переможцем конкурсу, але погодьтеся - рибна ловля вдалася.
Мітки:
Дніпро,
Михайло Урванцов,
соми-велетні
неділю, 8 січня 2012 р.
Новорічна рефлексія
Промайнули майже всі новорічні свята. За плечима: Новий рік, Різдво. Попереду- ще, дуже в'яло святкований Старий Новий рік, фактично- суто радянське свято.
Випито спиртне, роздані подарунки, пройшли приємні й не дуже загальносімейні застілля. Промайнули, і, як не дивно, буденність не настає. Все ж добре, що існує час свят, коли відпочивають рішуче всі, усі набираються сил і підіймають собі настрій. Адже, щоби не робила людина, їй, обов'язково потрібні: час, щоб подумати про те, як продовжити ще краще робити те, що вона робить і відпочинок, щоб стати до роботи із ще більшим ентузіазмом.
Нарешті і я повноцінно й багато відпочив узявся за свої справи ще більш ґрунтовно й енергійно. Я сповнений оптимізму й ретельності, ще чіткіше формулюю цілі й завдання. Назагал - все причудово. До 14-го числа працюю в максимальному режимі, 14-го невеликий перепочинок, потім знову! Чудово! Працьовитість, гармонійність, наполегливість, методичність, уважність : все це важливі складові, у загальному щасті.
Мітки:
Новий рік,
Новорічна рефлексія,
Різдво
Підписатися на:
Дописи (Atom)