ЧС 2014 груповий раунд: піжонів покарано.

 

Груповий раунд чемпіонату світу з футболу 2014 року продемонстрував, що все закономірно і у фінал вийшли або таланти, або трударі. Піжонам геть не пощастило. Хорвати безславно і ганебно програли вирішальний матч рівним і чіпким мексиканцям. У Іспанії гра взагалі не йшла, а грати упівсили і отримувати результат тут не вийшло. Японія занадто мало забивала. Італія і Англія надто недооцінили суперників, за що отримали. Португалії не вдалося нормально зігратися перед чемпіонатом, а без команди рівної і стабільної, результативної, гри не буває ... Південна Корея - команда просто зовсім не в формі. Росія через занадто розхристану гру всі перемоги перетворила на нічиї, а нічию на поразку.

Що з ґотикою?

У мене таке враження, що майже всі активні ґоти молодого покоління пішли в Tumblr і їх ґотизму cтає нині лише на постинг похмурих картинок і селфі. На світлинах з великих фестивалів я майже не бачу «молодь». В тематичній музиці теж замало «молоді» ... Все? Ґотика поступово стає чимось на зразок руху гіпі сьогодні? Або ще буде нова хвиля популярності?

Приємні речі.

Чудово, коли ранок починається з радості (навіть, якщо це радість твого песика) і з філіжанки доброї італійської кави в найближчій кав'ярні. Взагалі, приємно прокинутися рано-вранці і писати свій перший пост в цей день в блокноті, а не за комп'ютером. Приємно довго і задумано гуляти. Приємно ховатися від дощу під старими і широкими деревами.

Дивне почуття.

Іноді хочеться виїхати не закордон, а кудись в глушину. Подалі від усього і від усіх, ближче до природи. У мене ніколи не було селянської тяги до землі, але мені це справді приємно. Сільське життя - геть інше. Таке враження, ніби в селі паралельно з сучасністю повногрудо дихає вічність, в місті цього ніколи не відчуєш.

Жива запорізька література: остаточна маргіналізація.

Жива запорізька література пережила багато різних форматів і експериментів, мала чимало успіхів і невдач, а наразі, схоже, остаточно маргіналізується. Можна скільки завгодно заспокоювати і обманювати себе, але кілька разів, від геть літературних різних об'єднань, збирати всього по 40-50 людей, коли проводиш читання у найзалюдненіших місцях величезного міста Запоріжжя - це провал.

 

Чи винні організатори? Ні, зовсім не винні. Зі свого боку вони зробили все, щоб зібрати людей, підготувати гарний і цікавий захід, запросити якісних місцевих і навіть поетів з інших міст, приємних музик ... А може це через такий час? Ні, як би цинічно це не лунало, але люди гуляють і розважаються майже так само, як і до теперішнього непростого періоду історії держави нашого. А хто ж тоді винен?

 

Винен глядач! Він, в середньому: ледачий, перебірливий, неплатоспроможний. Йому треба, щоб до Запоріжжі приїздили поети рівня Євгена Євтушенка та Ес Соя, було оповіщення про їхній приїзд режимі в «з усіх щілин звуть» так ще й має бути безкоштовний вхід. Типові завищені очікування. Так-так, цього слухача точно потрібно виховувати, але це - хіба що в перспективі, а зараз маємо, що маємо. Жива література місті в Запоріжжі ніби існує під девізом «мистецтво заради мистецтва, творець, покажи іншому творцеві що ти там натворив».

 

Що ж робити? Як зупинити вже практично доконану маргіналізацію запорізької літератури? Скажу чесно, я не бачу виходу. Всі заходи з популяризації та підняття авторитету запорізької літератури вимагають серйозних фінансових надходжень і професійної роботи в цьому напряму, вимагають активізації місцевої аудиторії. Згоден! Зусилля ентузіастів - титанічні, але «стелі »свого розвитку, без серйозного менеджменту і комерційного освіження, запорізька література давно досягла. Як відомо, не що прогресує, то регресує ...

Чудово!

Фантастичне літо, дуже насичене і приємне за погодою. Зелень і сонце - незабутньої краси. Я виходжу гуляти і відчуваю величезне єднання з природою. Перші півроку в 2014 не були для мене простими, але зараз - все чудово. Я бажаю всім миру, добра і радості.

Перший блоґ, як перше кохання…

 

Сьогодні я чітко зрозумів за що я найбільше за все полюбляю ЖЖ. Свого часу, він став подією в моєму житті. Так-так, віхою, одним з інструментів активного самоусвідомлення. Саме з ЖЖ я ставав серйознішим і вперше потрапив до кола розумних людей, які не страждають на зайвий патерналізм і святенництво. Саме ЖЖ, за допомогою рубрики "Питання дня" навчив мене створювати інформаційні приводи. Саме тому я клянуся не закидати свого першого ЖЖ і обов'язково придбати платний акаунт.