Як відомо, багато речей повністю розумієш тільки згодом. Я завжди полюбляв футбол. Ще із глибокого дитинства із задоволенням дивився більшу частину основних матчів національної збірної, світових й українських клубів. Але, завжди, як мені здавалося, був далекий від того, щоб називати себе вболівальником.
Мій дідусь, ще в 60-х, після переїзду до Запоріжжя, завжди ходив на футбол і вболівав за ФК «Металург» Запоріжжя. Не дивно, що коли мені було 6 років він взяв мене із собою на футбол. З тих часів я якось мимоволі стежу за успіхами запорізького Металурга, дивлюся теле трансляції матчів, читаю, що пишуть про клуб у пресі.
Не вважаючи себе вболівальником запорізьких металургів, я завжди з радістю обговорював з іншими людьми, небайдужими до футболу, схеми які застосовував Металург, ступінь талановитості гравців тощо. Особисто знайомий з деякими ветеранами Металурга, вихованцями дитячої футбольної школи Металурга.
Дивно, але все це так і не переконало мене, що я все-таки вболіваю за ФК «Металург» Запоріжжя. Усвідомлення цього з’явилося тільки зараз. Запорізький Металург - це не просто ще одна команда, це команда з рідного й улюбленого міста, команда, яку я знаю з дитинства, команда за яку грали мої знайомі й друзі, команда підприємства на якому працювали мої родичі... Нехай ця команда зараз переживає не кращі часи й грає в Першій Лізі, але я дивлюся матчі, так само тримаю за запорожців кулаки. Бажаю команді тільки найкращого.
Найкращий у світі клуб - запорізький Металург!
