Події для подій. Чогось саме так, доволі іронічно, хочу назвати більшість українських
культурних заходів. Так, після деяких з них є реальний ефект, нові книжки, нові імена, гарні записи виступів. А
решта? Зібралися погомоніли і розбіглися? Який сенс в літературних подіях без
кінцевого результату? Який сенс у кіно, яке ніхто не дивився, не дивиться і
навряд чи буде дивитись? Як жеж набрид цей тухлий митецький пафос. Даєш
реальний культурний продукт! Досить на манер павичів розпускати своє художнє «пір’я»! Щоб стати хоч кимось, щоб мати реальний і
постійний статус треба щось дати людям, а не пертись в телевізор, друковані
видання чи в Інтернет!
