Напів знайомство та напів дружба.

Ось чого я ніколи не зрозумію, так це напів знайомства та напів дружби. Навіщо відбувається знайомство? Мені здається, що воно відбувається саме для того, щоб людина вже не могла сказати: «Ви взагалі хто такий, я Вас не знаю і не можу Вам допомогти». Не хочете з кимось знайомитися, то і не знайомтеся, Вас ніхто не змушує. Це неввічливо? Аж ніяк!

 

Будь-яка відмова не може бути неввічливою початково, бо ж це Ваш вибір і Ваша відповідальність, а значить, іншим людям вона аж ніяк не заважає (не псує життя сам як така). Але, повернемося до напів знайомства та напів дружби. І знайомство і дружба - це взаємовигідна співпраця, просто на різних рівнях.

 

Як Ви вже познайомилися, то будьте ласкаві допомагати знайомим людям, а вони допомагатимуть Вам і жодним чином інакше. А тепер згадайте ті приголомшливі випадки з Вашого життя, коли Вам потрібна була допомога, а друзі та знайомі просто ігнорували Вас. Що це? Ось це і є напів дружба і напів знайомство, вони хочуть брати щось від Вас, але нічого не хочуть давати Вам натомість. Робіть правильні висновки про таких людей і не ставтеся до них серйозно і зі свого боку.

Убогість «професійного» блоґінґу.

Чому я взяв слово «професійний» в лапки? Та тому що, як блог уже активно читають, то він - професійний. Оновлення тричі на день і максимальна монетизація жодним чином не покращує матеріалів у блозі, а найчастіше навіть погіршує їх. От, поміркуйте самі, якщо це приватний блоґ і його треба оновлювати три рази на день повноцінними матеріалами, він неосновна робота його автора, то де він буде брати стільки новин?

 

Правильно. Це будуть, переважно, переклади і рерайт чужих статей. Виникає питання, а якщо я хочу читати блоґера N, хіба я заходжу, щоб читати його авторський дайджест? Ні, звичайно, мені цікаві його авторські матеріали, а не те, які новини він вважає за актуальні та цінні.

 

Ось так і маємо, що як якийсь блоґер стає «професійним» на сторінках його блоґу відразу з'являється багато малоцікавого мотлоху і реклами, а з того  нескладно зробити висновок про те, що монетизація або повинна бути з розумом, або її не повинно бути взагалі. Поважайте, будь ласка, своїх читачів!

«Лампова» атмосфера.

Довгий час не міг зрозуміти: у чому ж полягає чарівливість невеликих містечок і сіл. Вчора відповів собі на це запитання. Маленькі містечка і села ще не стали постмодерними (а тим більше постпостмодернимі), в них ще немає багатошаровості сенсу. Там все гранично зрозуміло і в цій зрозумілості є певна поетичність, медитативність.

 

Щоменше населений пункт, то більше відчувається зв'язок із землею, якимось духом провінційної України. Саме цей дух в свій час відчув Тарас Григорович Шевченко у своєму вірші «Садок вишневий коло хати ...». У великому місті ніколи не відчуєш такого спокою, такого приємного умиротворення від визначеності.

 

Те, що деякі називають периферійної відсталістю, насправді, можна побачити геть інакше, якимсь химерним мінімалізмом і консерватизмом у хорошому значенні цього поняття. Один з найважливіших уроків провінційного життя - це урок прикладного прагматизму. У провінції мобілізує не тільки нестача, але і достаток. Нормальна людина з провінції завжди винахідлива і голодна (в непрямому значенні цього слова).