Що це таке? Де я запропав?

Власне нічого дивного. Я просто граю на півфіналі чемпіонату міста Запоріжжя з шахів. Як Ви розумієте, рівень там - доволі високий, а тому потрібно і готуватися до ігор, і дотримуватися режиму, не те, щоби не було часу писати про враження і думки, просто особливо якось і немає  цих самих вражень і думок (окрім тих, які стосуються шахів ). Перепрошую, але, що є, то є. До речі, мені було неймовірно приємне те, що в першому турі я потрапив на першу дошку і тому викрашаюся на єдиній фотографії-ілюстрації до звіту з події.  Світлину додано.

Vamos a la playa...

 

Ходити на пляж в Запоріжжі - це дуже своєрідний досвід. З одного боку на Вас чекає гарна природа і приємний Дніпро, а з іншого боку: сміття, індустрія, можливо, шум від великої кількості людей на пляжі. Але, все одно сходити в Запоріжжі на пляж - це круто. У таких походах є якась ледь помітна частина Бразилії, або, як мінімум, Туреччини чи Єгипту. Загалом, здорово і свіжо. )))

ФК «Металург» Запоріжжя 2013-2014: трагедія та фарт.

Після того, як ФК «Металург» Запоріжжя впевнено і переконливо вийшов з Першої ліги, клуб знову почало лихоманити. Швидше за все, позначилося все і одразу: надмірно часта заміна тренерів , зміна господарів , деморалізованість деяких гравців , загальна не зіграність команди ( яка все ще оновлюється і процес вібдувається дуже болісно ) навіть ходили чутки , що були труднощі з фінансуванням ... Загалом , біда не приходить сама, а спорт - суворий, або набирай пункти, або переходь в інший, слабший розряд ...

 

Ось, власне , Металург і намагався з усіх сил набирати хоч би щось. Чи вдавалося це в нього? Радше ні, ніж так, не можна було без суму дивитися, як наша улюблена команда програла не один матч на стандартах або просто через те, що не встигали «зловити» жвавих нападників супротивника. Мабуть, єдині до кого взагалі немає запитатань в цьому сезоні - це ґолкіпери. Що Лібор Ґрдлічка, що Максим Старцев , що навіть Євген Боровик робили все, щоб утримати «останній рубіж» і неодноразово рятували команду від суцільної ганьби. Але, коли в команді повністю відпрацьовує лише кіпер - це трагедія ...

 

У спорті фартить, як відомо, тому, хто сильніше. Тому те, що запорізький Металург залишився в еліті українського футболу - це не результат того , що так вирішили зорі , а результат того, що,нарешті, знайшли для команди тренера, який підішов і зібрали більш-менш боєздатну дружину з нормальним бойовим духом. Рятівним тренером виявився доволі відомий Олег Анатолійович Таран , він успішно грав за ФКМЗ на початку 90 -х , зіграв 82 матчі і забив 24 голи. У 2002 році , коли також був головним тренером, вперше вивів запорізький клуб до розіграшу Кубку УЄФА. Добре допоміг нашому клубу і цього разу. Мало хто вірив в таке диво, в те, що команда таки заграє і залишиться в еліті. Дякуємо, Олеже Анатолійовичу ! Сподіваюся , що в новому сезоні ФК «Металург» Запоріжжя продемонструє себе значно краще.

Барно-кав’ярна криза організації заходів в Україні.

Можливо, я і не маю рації, але я чітко бачу криза організації подій в Україні. Всі більш-менш великі організатори та концертні агенції, переважно, працюють з попсою, з тими з кого прибуток буде точно і буде пристойним, працюють по найбільших місцям для концертів в місті.

Більш-менш цікавих та оригінальних ж артистів, найчастіше, привозять і запрошують керівники палаців культури, нічних клубів, кав'ярень і навіть барів. Це у режимі «ну, весь райдер не обіцяю, але щось зроблю». Зазвичай ці дрібні організатори вкрай рідко можуть собі дозволити нормальну рекламу події, спеціальне збирання людей, або, навіть, якісні афіші для них - щось позамежне.

Фактично некомерційні гастролери прирівнюються до місцевих діячів культури або навіть просто лабухів, тільки заїжджих. Не дивно, що після такого «теплого привітання» дуже багато артистів забувають шлях до нашого міста, щонайменше на кілька років.

Але, хіба в барно-кав'ятрній кризі організації винуваті лише лихі дрібні організатори? Звичайно ж - ні. Багато в чому в цій ситуації винен і відвідувач подій. Винен він у тому, що у нього, часто-густо, немає слуху і смаку, в тому, що дуже часто він відверто куйовдиться нормально платити за нормальний концерт, в тому, що волає, як він любить той чи інший гурт, а сам вантажить їхні пісні з Інтернету у піратів, а його футболка з цим гуртом надрукована в магазині сувенірів за рогом ... Допоки та чи інша сцена потрібна не нам, а господарям кафе і барів, все так і буде на цьому рівні

Відвідав торгівельно-розважальний центр «Аврора».

Я - людина далека від споживацької тусівки, але те, як піарили ТРЦ «Аврора» промайнути було неможливо. Навіть гіпстери та інша прогресивна молодь писали в соцмережах і блоґах про це відкриття. Ось і я, дещо піддався стадному відчуттю. Прийшов, побачив, оцінив. Витратно, гарно, молодіжно. Добре, що у нас з'являються такі місця. Місто, принаймні в торгівлі, виходить на новий рівень.

Ходили з Йотуном на Brainwashed

Вчора з Йотуном був на концерті одного непоганого, німецького Metal / Metalcore гурту - Brainwashed. Звіт про цей захід обов'язково поститиму в основному блозі. Ця подія варта детального звіту. Давно я не бачив стільки школярів і студентів перших курсів в одному місці. )))

Чому до нас майже не їздять іноземні музики?

Ось , уявіть , Ви граєте в якийсь середній європейській банді і Вас , за досить скромний райдер , запрошують до Запоріжжя. Ви , можливо , їдете навіть не для грошей , а для того , щоб презентувати новим людям свою творчість . Ви прилітаєте / приїздите , організатори концерту абияк виконують умови угоди; місце , де Ви будете грати жахливо убоге або зовсім не пристосоване для Вашої музики (але , Ви миритесь і з цим ) ... Починається концерт, а на нього прийшли аж 20 людей ... Ви приїдете ще ? Ви розкажете щось хороше про країну та місто ?

Літературне Запоріжжя 2012: підсумки.

 

На жаль,  за місяць в літературному житті Запоріжжя нічого на краще не змінилося. Діагноз - «Більшість подій, що відбуваються в Запоріжжі - нудні та не варті огляду» - знову підтвердився ... Ймовірно, кількість подій негативно позначилася на їх якості ... Потенційні відвідувачі таких заходів скаржаться: на «манежі» - ті самі; критику не враховують; багато шуму та безладу; нові обличчя - не вражають; занадто широкий формат; пишуть - нудно; виступають - погано тощо. Зрозуміло, що вони так, частково, виправдовують свої лінощі. Але, погодьтеся, диму без вогню - не буває. Однак, все ж є деякі позитивні тенденції в розвитку активних запорізьких ТО і про це напишу детальніше ...

1. Літклуб 99. У 2012 брав активну участь у створенні адекватної української літературної критики, привозив до Запоріжжя відомих письменників національного та міжнародного масштабів, видали кілька досить цікавих і якісних книг, провели низку презентацій. Головний мінус - відверто слабке інформування про події.

2. ТО «Цинамон». У 2012 змінили розташування на більш розкішний заклад, експериментували з форматами, завжди ретельно відбирають виступаючих, намагаються запрошувати цікавих людей не з ТО і задіяти митців з інших міст. Удало вибирають музикантів. Головний мінус - особливо в другому півріччі, припинили ретельно прописувати програму на кожен вечір, був ефект «кота в мішку».

3. ТО «Літ П». У 2012 запам'яталося великою кількістю опен-ейрів, вдалими музичними флешмобами, якісними сольниками для місцевих і приїжджих авторів, цікавим музично-літературним концертом в рок-клубі. Головний мінус - погане фото та відео забезпечення подій, мала і середня тривалість деяких подій.

4. ТО «Нелітературні зустрічі». У 2012 запам'яталися повним спектром творчих подій: від літературних і музичних до пов'язаних із сучасними дизайном і живописом. Активно задіювали багатьох відомих представників професійної богеми. Головний мінус - заходи цього ТО відбуваються вкрай рідко.

5. ТО "СтихіЯ". У 2012 влаштували доволі велику кількість заходів спрямованих на виявлення молодих і не відомих загалу талантів. З не завжди вдало залучають до виступів музикантів. Активно займаються відродженням літературного слему в Запоріжжі, успішно провели величезний конкурс цього напрямку. Намагаються співпрацювати з богемою інших міст. Головний мінус - на спільних концертах цього ТО була «каша» в програмі.

 

Приємно відзначити також той факт, що не зволікають й окремі ентузіасти, так, кілька цікавих за складом тих, хтов виступав і пристойних за місцем проведення подій влаштували - Євген Бережний і Святослав Колесник. Втім, чітко зрозуміло, що до не дуже вдячної запорізької публіки, яка страждає на завищені очікування,  додаються проблеми з нормальним літературним менеджментом, матеріальним забезпеченням заходів і адекватною взаємодією з літературним процесом інших міст і регіонів України.

Новий рівень літературного процесу в Запоріжжі

Те, що відбулося за останній рік - неймовірний прорив, якісний стрибок у розвитку незалежного літературного процесу Запоріжжя. Я висвітлював більшість більш-менш цікавих і різних за  концепціями заходів міста Запоріжжя. Тенденція така,що «офіційний» літературний процес, як тривав так і триває, головним чином, у межах заходів Спілки  письменників України й маловідомих літературних об’єднань «старої школи», незалежний жеж, раніше представлений, головно, слем рухом і незначно, альтернативними творчими об'єднаннями сильно змінився.

Тепер можна сміливо затверджувати про занепад слем руху й уливання його  найяскравіших представників у події, які влаштовують нові альтернативні творчі об'єднання. З нових альтернативних творчих об'єднань варто виокремити такі: «Своєрідне Коло», «Нелітературні зустрічі», «Цинамон», «Літ П». Якщо раніше альтернативні творчі об'єднання проводили, головно, оупен-ейри або ж брали участь у фестивалях, то сьогодні закріпившись у кав’ярнях міста вони почали функціонувати набагато ефективніше, ніж раніше в місті заклекотіло літературне життя. Саме завдяки цим об'єднанням дебютує дуже багато  літераторів і музикантів-початківців.

Подібно до США і Європейських країн, жива, нова література, стає інтелектуально-розважальною, з тією лише відмінністю, що, наприклад у США в кав’ярнях і клубах улаштувався слем рух у нас - нові альтернативні творчі об'єднання, що пропонують публіці в більшою або меншою мерою смачний коктейль із музичної й літературної творчості.

Однак, всеж відзначу, що незважаючи на прогресивний характер й активність низки нових альтернативних творчих об'єднань, їхній лідер у Запоріжжі - Літклуб 99, як стояв, так і стоїть окремішно, будучи, поза сумнівами, абсолютним лідером. Адже Літклуб 99 уже давно вийшов і міцно стоїть на республіканській літературній арені, чого новачкам, ще треба досягти...

Запоріжжя - місто, породжене Дніпрогесом.

В 1920 році в плані ГОЭРЛО було зазначено наступне: «...для обслуговування Придніпровського району, Криворізького району й північної частини Таврійської губернії запропоновано спорудити потужну гідроелектричну станцію в місті Олександрівську». Оптимальний проект будівництва Дніпровської гідроелектростанції розробив академік І.Г. Алєксандров. Уже в 1921 р. влада почала здійснення масштабного задуму, невелике повітове місто - Олександрівськ ( що виросло у свій час із фортеці Дніпровської лінії, побудованої за наказом російської імперської влади) було перейменовано на Запоріжжя - «те , що лежить за порогами». Ця назва - нагадування, що до будівництва в 1932 р. Дніпрогесівської греблі, ріка незручно перетинала скелястий південний край Українського щита, що закінчується порогами, що значно ускладнювали судноплавство, сьогодні деякі пороги - затоплені цілком. До слова, російська варіація назви - «Запорожьє», як топонім, ще кілька разів зустрічається на території сучасної Росії. Запоріжжя масово будують на початку 30-х років ХХ століття за єдиному генпланом: саме тому місто й просторе й зелене. План ГОЕРЛО передбачав не тільки, виключно будівництво електростанцій, але й спорудження інших промислових підприємств, а також сучасної, на той час, соціальної інфраструктури. Буквально виросли містоутворюючі підприємства: алюмінієвий комбінат (ЗАЛК), завод інструментальних сталей (сьогодні «Дніпроспецсталь»), «Запоріжсталь», коксохім, завод феросплавів, вогнетривкий завод. В 1939 році місто Запоріжжя стало обласним центром, на цей момент населення міста вже складалося з, по факту, народів усіх радянських республік, що осіли в місті. Приїжджі - були, головно, людьми, які відгукнулися на заклик брати участь у загальносоюзних будівництвах, що відбувалися тут. На міжнародних виставках у Парижі (1938) і Нью-Йорку (1939) саме Запоріжжя представило нові радянські міста. Втім, нехай і незначна, але яскрава, насамперед - архітектурна, історична спадщина Олександрівська збереглося в Запоріжжі й донині.

Нелітературний з'їзд №4

Усі, хто читає мій блог і знає мене особисто - у курсі, що незаслужені дифірамби співати я не схильний, так само як і не схильний незаслужено поливати когось або щось брудом. Так от, якщо й не буду об'єктивним, то, принаймні, постараюся бути таким.

Так, уже, вийшло що літератори, художники й музики нашого міста, роками, «групкувалися» нарізно - цей факт, безсумнівно, пригнічував. Головним плюсом стало саме те, що організатори нарешті зібрали всю творчу братію разом і не тільки зібрали, а ще й мотивували на свідому підготовку до заходу. Що, безумовно, було завданням непростим, а тому його виконання - значне досягнення.

Подальший «розбір польотів» проведемо по таких пунктах: образотворча частина, музична частина, літературна частина, атмосфера, заклад.

Образотворчу частину готували заздалегідь й дуже якісно. Художники й фотохудожники, що працювали в різних стилях і техніках у річищі своєго розуміння й майстерності, розкрили поняття «людська рука» в естетичному ключі. Безсумнівно, дуже оригінальним і цікавим було рішення з виліпленими з гіпсу руками й білими інсталяціями в оформленні закладу.

Музична частина була витонченим коктейль із легкої, але, разом з тим, досить глибокої музики, яка переважно розкривала яскравий внутрішній світ творчих людей, їхні ліричні переживання, прагнення, радості й сум.

Літературна частина виконала настанову заявлену в афіші: літератори « змогли зупинити зиму, зібравшись у місці.... в один ритм битким гарячим серцем змогли побороти сірі, крижані стіни ....». Незважаючи на деякі песимістичні роботи, більша частина авторів виявилися щирими й проникливими ліриками або ж вмілими гумористами. Хоча, на сцену виходило чимало дебютантів - це не зіпсувало загального, приємного, враження.

На жаль, атмосфера, що багато в чому залежить від глядачів, навіть, узявши до уваги всі старання представників творчої інтелігенції, була не найкращою. Надмірна кількість відвідувачів погано позначилося на якості аудиторії, незважаючи на те, що вхід був платний, а організатори, наче налаштовуючи на прекрасне, старанно вручали виступаючим милі біленькі брошки-квіточки, а глядачам витончені білі стрічечки, багато відвідувачів Докер Пабу, здавалося, прийшли просто випити й поволати, «випустити пару», та й надимили негірше за паровозів...

Сам же заклад - досить пристойний: увічливий й активний персонал, помірні ціни, приємний інтер'єр й акуратний туалет - все це робить Докер Пабу честь.

На хвилях поезії природності...

Тиша. Сильна, індигова ріка виграває на сонці м’язами плавних хвиль. Ніжний вітер тремтливо погладжує траву. Ледь вище трави раз по раз, майже невагомо, пролітають коники. На теплих каменях, жмурячись від задоволення відпочивають візерункові змії... Сядеш біля стежки, розслабишся й, начебто, розчиняєшся в цій споконвічній степовій природності, непідробній глибині й чарівній могутності життя...

Оригінальність

Так виходить, що наші міські служби завжди залишають після себе якісь недоробки. От, і цього разу вони не виправилися, ЛЕП зрізати - зрізали, а криві й непривабливі бетонні опори - залишили.

Хоча воно й добре, що залишили. Хтось виявив оригінальність і побачив в опорах ЛЕПу - моркву.


Тепер вони мають цікавий, незвичайний, яскравий вигляд, майже як пам'ятники сучасного мистецтва.

Трамвай

Спритно караcкаючись донизу, спускається трамвай. Дивиться своїми круглими жовтими очами й начебто говорить: «Сідай. Не бійся! ». Ти хочеш по звичці поїхати на маршруткою, але в маршруток ока квадратні й бездушні, а в трамвая круглі й жовті - теплі, ніжні очі. Маршрутки білі, як лікарня або офіс, а трамвай ніжно червоний неофіційний... Стрибаєш у нього й по рейках швидко швидко, у зручному широкому кріслі, просторому напівпорожньому салоні... Встаєш, як у стар, компостуєш білетик і дивишся, як місто доганяє тебе за вікном, доганяє доганяє, а наздогнати не може...

Літературні вечорниці 18.12.2010 (Запоріжжя)

Літературні події національного формату - завжди гріють душу, а ще більше гріють душу такі події, коли тебе запрошують на них виступити. Мені було дуже приємно, коли мене запросили читати вірші на Літературні вечорниці. На цій події, я й Володимир Віхляєв уособлювали нове покоління української літератури, зрілу ж літературу представляли такі відомі творці, як Віра Коваль й інші представники Спілки Письменників України. Захід пройшов відмінно, тонкий ліризм справжньої української поезії й пісні ще раз нагадав усім присутнім в залі, що ми українці - самобутні й самодостатні й це - прегарно.

Справжній індастріал

Ви знаєте що таке справжній індастріал? Це коли ти вдома, а на поверх вище роблять ремонт. Ти насолоджуєшся звуками працюючих інструментів, ударами лома, стукотом молотка й думаєш, може взяти чутливий диктофон, та й до них попроситися, із чим чорт не жартує - раптом відмінні семплы для нового треку запишу! Адже, жодний музичний редактор не видасть всієї глибини звучання спрвжнього дриля або сьогодення заводського верстата...