Музика юності

Завжди вважав довгі і смачні теревені на тему того, що якась музика може «чіпляти» тільки того, що ця музика - музика юності – цілковитою маячнею. Але ж ні , після того, як і я вже зрілий, я дійсно відчуваю, що це так. Раптово зловив себе на думці, я вкрай ностальгічно сприймаю музику американського гурту Лімп Бізкіт, здавалося б, я ніколи не був їхнім запеклим фанатом, але ж, факт. До того ж, ця ностальгія - напрочуд цікава, вона не про якихось людей чи явища, а, мабуть, власне про себе колишнього і неповторній атмосфері того часу, зрозуміло, що ані тодішнього себе, ані тодішнього часу вже не повернути. Ото такі маємо пироги.

 

Взагалі, дуже дивно бути дорослим і серйозним, особливо, коли це не маска, а факт і така поведінка стає для тебе настільки ж природньою, як і твій характер. Та я все-таки вважаю, що все на краще і від життя завжди можна отримувати задоволення. А зараз я ставлю собі Бізкітів: знову і знову віддаюся приємним почуттям безпосередній причетності до історії цього світу ... Власне, як і ж, до біса, приємні ці моменти музичної релаксації. Чудовий вечір для чудових думок і відчуттів! Так би завжди!

Працюєш внікуди?

Часом складається враження, що працюєш внікуди, особливо це стосується журналістики, блоґінґу, письменництва. Але, потім з тобою контактують геть незнайомі люди, які, як виявляється, не тільки читають, а й високо поціновують те, що ти пишеш. Це дуже приємно і дуже надихає.

Назагал, мені завжди здавалися пафосом слова музик про те, що вони ладні грати навіть для однієї людини, якщо вона хоче їх слухати, а тепер розумію, що вони мають рацію. Головне, що тебе слухають і ти потрібен, я дуже радий з того, що у мене більше ніж один читач. Унікуди я не працюю, дякую вам всім, пані та панове!

Про музичних гурманів

 Що мене дратує в більшості ТП, гіпстерів, неформалів, людей "які знаються на музиці"? Те, що вони годинами можуть шукати "круті фішки" в творчості масових гуртів і виконавців, а коли їм ставиш дійсно рідкісну та цікаву музику, то, найчастіше, чуєш щось кшталту: "Вимкни це лайно!" ...

Чому радянська / пострадянська попса була, є і буде гірше західної?

 

Мені дуже сильно набридли люди , які по черзі питають , мовляв, чому це радянська / пострадянська попса була , є і буде гірше західної. Відповім один раз. Вичерпно і публічно.

1 . Різна система відбору «матеріалу» для майбутньої поп-зірки. На Заході , якщо у людини немає вокальних та зовнішніх даних, то їй відмовлять у 99 % випадків , у нас же ж в попсовий сегмент шоу-бізнесу ,переважно, потрапляють ті , у кого є гроші на проплату високоякісних записів, дорогих кліпів і ефірів ...

2 . Різний устрій мейнстрімової музики. На Заході промоуція нових виконавців ведеться треково-синглово , через радіо , через Інтернет , через телебачення , величезний вплив на популярність артиста має музична преса. У нас - це проплачені трансляції по радіо і ТБ , а також входження до певнї «профспілки» топових зірок і виступ з ними на правильних концертах.

3 . Різні джерела прибутку у поп-виконавців. У СРСР , а пізніше в екс-СРСР - це концерти , а на Заході , головним чином , мерч і продаж альбомів.

4 . Різний масштаб аудиторії. Не секрет , що англомовна аудиторія в кілька разів більше російськомовної , на жаль , україномовної тим паче ... Через більш низький рівень конкуренції в російськомовному сегменті попси, більшість спроб радянських і пострадянських попсових зірок вирватися на світовий рівень були і залишаються кумедними.

5 . Периферійність. Епіцентр культурного феномену поп-музики  є, все ж , ще з 1926 , в англомовних країнах , а це значить, що і попса - низькоякісний варіант поп-музики з'явилася там раніше. Тобто 99 % наших виконавців грають зараз сумні і русифіковані копії того , що вже давним-давно відгриміло на Заході.

Думаю , що цих п'яти пунктів достатньо , щоб дати зрозуміти , що ККД масової естради в СРСР і екс-СРСР є вкрай низький ..

Чому до нас майже не їздять іноземні музики?

Ось , уявіть , Ви граєте в якийсь середній європейській банді і Вас , за досить скромний райдер , запрошують до Запоріжжя. Ви , можливо , їдете навіть не для грошей , а для того , щоб презентувати новим людям свою творчість . Ви прилітаєте / приїздите , організатори концерту абияк виконують умови угоди; місце , де Ви будете грати жахливо убоге або зовсім не пристосоване для Вашої музики (але , Ви миритесь і з цим ) ... Починається концерт, а на нього прийшли аж 20 людей ... Ви приїдете ще ? Ви розкажете щось хороше про країну та місто ?

Хороша і погана музика

Починаю чудово розуміти, чому деякі люди кажуть, що є тільки добра і погана музика. Мені абсолютно незрозумілі «неформали», які більше ніж на 5-10% слухають мейнстрімову попсу і навіть не приховують цього, а навпаки - пишаються цим. Як можна бути рокером або металістом і годинами ганяти у себе в аудіозаписах у ВК комерційний клубняк або просто попсу?!