Події для подій.

Події для подій. Чогось саме так, доволі іронічно,  хочу назвати більшість українських культурних заходів. Так, після деяких з них є реальний ефект, нові  книжки, нові імена, гарні записи виступів. А решта? Зібралися погомоніли і розбіглися? Який сенс в літературних подіях без кінцевого результату? Який сенс у кіно, яке ніхто не дивився, не дивиться і навряд чи буде дивитись? Як жеж набрид цей тухлий митецький пафос. Даєш реальний культурний продукт! Досить на манер павичів розпускати своє художнє «пір’я»!  Щоб стати хоч кимось, щоб мати реальний і постійний статус треба щось дати людям, а не пертись в телевізор, друковані видання чи в Інтернет!  

Літературна діяльність та враження.

 

Люди припиняють писати, найчастіше, через дуже просту причину - немає натхнення. Натхнення - це завжди дитя вражень. Враження є: зовнішні (із зовнішнього світу) і внутрішні (зі внутрішнього світу). Якщо людина не вельми змінює місце перебування і коло спілкування, то у неї майже не залишається зовнішніх вражень, якщо ж людина геть не займається власним естетичним вихованням, то у неї майже не залишається внутрішніх вражень. З цього всього виходить, що «плисти за течією» автору категорично не можна, тому що, зрештою буде творчий застій ... Найпростіший спосіб мати зовнішні враження - це подорожі та нові знайомства, найпростіший спосіб мати внутрішні враження - це вивчення чогось дуже рідкісного і геть нового, того що має достатню інтелектуальну глибину.

Телебачення, радіо та Інтернет загнали літературу.

Телебачення, радіо та Інтернет загнали літературу. Справа в тому, що вбити літературу неможливо, але, зробити її чимось маргінальним - не тільки можливо, а й реально. Спробуйте згадати хоча б 10 культових літераторів останніх 5-ти років! Проблеми з цим? Можете згадати тільки двох-трьох? Отож, Ви напевно згадайте нову музику, нові фільми, нові серіали, якісь кумедні малюночки, а книги - ні. Чому?

 

Література остаточно стала непопулярною. Бестселери, безумовно, є, деякі, дуже рідкісні, книги все ще мають гучний світовий успіх, але культура масового читання безповоротно йде.

 

Світ став переважно аудіо-візуальним в найпримітивніших формах. Починаючи з плакатів і карт з оголеними жінками і закінчуючи максимально реалістичними сучасними комп'ютерними іграми, де майже все пояснюється дією, або зміною картинки.

 

Якщо Ви поміркуєте про найпростіший пост Вконтакті, то побачите, що найголовніший його елемент, найчастіше - це картинка, а текст і музика найчастіше лише підсилюють ефект від картинки. В постах з відеозаписами, в більшості випадків, текст - служник відео, а не навпаки. На телебаченні, відносно до відео, текст теж виключно службовий і його майже завжди - мінімум. Тобто навіть підсвідомо нас вчать більше сприймати картинку, аніж текст.

 

А зараз, давайте порівняємо великий наклад у 20 000, 40 000 або навіть 100 000 примірників якоїсь книги з аудиторією радіостанції, телеканалу, добре зробленого і регулярно, професійно оновлюваного Інтернет сайту ... Як ми бачимо навіть, дуже на любителя - аудіо формат і той переміг літературу, тому що, коли людина читає - вона напружується, а коли слухає - розслабляється, тобто така форма отримання інформації виявилася простіше і доступніше читання.

Працюєш внікуди?

Часом складається враження, що працюєш внікуди, особливо це стосується журналістики, блоґінґу, письменництва. Але, потім з тобою контактують геть незнайомі люди, які, як виявляється, не тільки читають, а й високо поціновують те, що ти пишеш. Це дуже приємно і дуже надихає.

Назагал, мені завжди здавалися пафосом слова музик про те, що вони ладні грати навіть для однієї людини, якщо вона хоче їх слухати, а тепер розумію, що вони мають рацію. Головне, що тебе слухають і ти потрібен, я дуже радий з того, що у мене більше ніж один читач. Унікуди я не працюю, дякую вам всім, пані та панове!

Жива запорізька література: остаточна маргіналізація.

Жива запорізька література пережила багато різних форматів і експериментів, мала чимало успіхів і невдач, а наразі, схоже, остаточно маргіналізується. Можна скільки завгодно заспокоювати і обманювати себе, але кілька разів, від геть літературних різних об'єднань, збирати всього по 40-50 людей, коли проводиш читання у найзалюдненіших місцях величезного міста Запоріжжя - це провал.

 

Чи винні організатори? Ні, зовсім не винні. Зі свого боку вони зробили все, щоб зібрати людей, підготувати гарний і цікавий захід, запросити якісних місцевих і навіть поетів з інших міст, приємних музик ... А може це через такий час? Ні, як би цинічно це не лунало, але люди гуляють і розважаються майже так само, як і до теперішнього непростого періоду історії держави нашого. А хто ж тоді винен?

 

Винен глядач! Він, в середньому: ледачий, перебірливий, неплатоспроможний. Йому треба, щоб до Запоріжжі приїздили поети рівня Євгена Євтушенка та Ес Соя, було оповіщення про їхній приїзд режимі в «з усіх щілин звуть» так ще й має бути безкоштовний вхід. Типові завищені очікування. Так-так, цього слухача точно потрібно виховувати, але це - хіба що в перспективі, а зараз маємо, що маємо. Жива література місті в Запоріжжі ніби існує під девізом «мистецтво заради мистецтва, творець, покажи іншому творцеві що ти там натворив».

 

Що ж робити? Як зупинити вже практично доконану маргіналізацію запорізької літератури? Скажу чесно, я не бачу виходу. Всі заходи з популяризації та підняття авторитету запорізької літератури вимагають серйозних фінансових надходжень і професійної роботи в цьому напряму, вимагають активізації місцевої аудиторії. Згоден! Зусилля ентузіастів - титанічні, але «стелі »свого розвитку, без серйозного менеджменту і комерційного освіження, запорізька література давно досягла. Як відомо, не що прогресує, то регресує ...

Куди зникають народні поети?

Дуже багато хто з нас, або сам колись щось писав, або у нього обов'язково були друг чи подруга, які щось писали. Куди ж поділися всі ці народні поети ? Розчарую. Найчастіше з них не виходить нічого доброго. Одні - просто кидають писати, а інші пишуть тони безглуздого, безримного і нещадного гіп-гопу для пацанів з району. Талант без освіти, без прагнення до високих стандартів культури, найчастіше не йде далі « що бачу про те й співаю » ...

Літературне Запоріжжя 2012: підсумки.

 

На жаль,  за місяць в літературному житті Запоріжжя нічого на краще не змінилося. Діагноз - «Більшість подій, що відбуваються в Запоріжжі - нудні та не варті огляду» - знову підтвердився ... Ймовірно, кількість подій негативно позначилася на їх якості ... Потенційні відвідувачі таких заходів скаржаться: на «манежі» - ті самі; критику не враховують; багато шуму та безладу; нові обличчя - не вражають; занадто широкий формат; пишуть - нудно; виступають - погано тощо. Зрозуміло, що вони так, частково, виправдовують свої лінощі. Але, погодьтеся, диму без вогню - не буває. Однак, все ж є деякі позитивні тенденції в розвитку активних запорізьких ТО і про це напишу детальніше ...

1. Літклуб 99. У 2012 брав активну участь у створенні адекватної української літературної критики, привозив до Запоріжжя відомих письменників національного та міжнародного масштабів, видали кілька досить цікавих і якісних книг, провели низку презентацій. Головний мінус - відверто слабке інформування про події.

2. ТО «Цинамон». У 2012 змінили розташування на більш розкішний заклад, експериментували з форматами, завжди ретельно відбирають виступаючих, намагаються запрошувати цікавих людей не з ТО і задіяти митців з інших міст. Удало вибирають музикантів. Головний мінус - особливо в другому півріччі, припинили ретельно прописувати програму на кожен вечір, був ефект «кота в мішку».

3. ТО «Літ П». У 2012 запам'яталося великою кількістю опен-ейрів, вдалими музичними флешмобами, якісними сольниками для місцевих і приїжджих авторів, цікавим музично-літературним концертом в рок-клубі. Головний мінус - погане фото та відео забезпечення подій, мала і середня тривалість деяких подій.

4. ТО «Нелітературні зустрічі». У 2012 запам'яталися повним спектром творчих подій: від літературних і музичних до пов'язаних із сучасними дизайном і живописом. Активно задіювали багатьох відомих представників професійної богеми. Головний мінус - заходи цього ТО відбуваються вкрай рідко.

5. ТО "СтихіЯ". У 2012 влаштували доволі велику кількість заходів спрямованих на виявлення молодих і не відомих загалу талантів. З не завжди вдало залучають до виступів музикантів. Активно займаються відродженням літературного слему в Запоріжжі, успішно провели величезний конкурс цього напрямку. Намагаються співпрацювати з богемою інших міст. Головний мінус - на спільних концертах цього ТО була «каша» в програмі.

 

Приємно відзначити також той факт, що не зволікають й окремі ентузіасти, так, кілька цікавих за складом тих, хтов виступав і пристойних за місцем проведення подій влаштували - Євген Бережний і Святослав Колесник. Втім, чітко зрозуміло, що до не дуже вдячної запорізької публіки, яка страждає на завищені очікування,  додаються проблеми з нормальним літературним менеджментом, матеріальним забезпеченням заходів і адекватною взаємодією з літературним процесом інших міст і регіонів України.

Новий рівень літературного процесу в Запоріжжі

Те, що відбулося за останній рік - неймовірний прорив, якісний стрибок у розвитку незалежного літературного процесу Запоріжжя. Я висвітлював більшість більш-менш цікавих і різних за  концепціями заходів міста Запоріжжя. Тенденція така,що «офіційний» літературний процес, як тривав так і триває, головним чином, у межах заходів Спілки  письменників України й маловідомих літературних об’єднань «старої школи», незалежний жеж, раніше представлений, головно, слем рухом і незначно, альтернативними творчими об'єднаннями сильно змінився.

Тепер можна сміливо затверджувати про занепад слем руху й уливання його  найяскравіших представників у події, які влаштовують нові альтернативні творчі об'єднання. З нових альтернативних творчих об'єднань варто виокремити такі: «Своєрідне Коло», «Нелітературні зустрічі», «Цинамон», «Літ П». Якщо раніше альтернативні творчі об'єднання проводили, головно, оупен-ейри або ж брали участь у фестивалях, то сьогодні закріпившись у кав’ярнях міста вони почали функціонувати набагато ефективніше, ніж раніше в місті заклекотіло літературне життя. Саме завдяки цим об'єднанням дебютує дуже багато  літераторів і музикантів-початківців.

Подібно до США і Європейських країн, жива, нова література, стає інтелектуально-розважальною, з тією лише відмінністю, що, наприклад у США в кав’ярнях і клубах улаштувався слем рух у нас - нові альтернативні творчі об'єднання, що пропонують публіці в більшою або меншою мерою смачний коктейль із музичної й літературної творчості.

Однак, всеж відзначу, що незважаючи на прогресивний характер й активність низки нових альтернативних творчих об'єднань, їхній лідер у Запоріжжі - Літклуб 99, як стояв, так і стоїть окремішно, будучи, поза сумнівами, абсолютним лідером. Адже Літклуб 99 уже давно вийшов і міцно стоїть на республіканській літературній арені, чого новачкам, ще треба досягти...

Деякі думки про сучасний літературний процес (продовження)

За два дні я прочитав і вислухав чимало відгуків на, тепер уже, першу частину мого спостереження «Деякі думки про сучасний літературний процес». Презентую ще десять пунктів безпосередньо дотичних до сучасного літературного процесу.

11. Симпліфікація й шаблонізація літературних концепцій. Отут особливо пояснювати не потрібно, досить часто, коли читаєш якийсь новий роман виконаний у певній концепції (наприклад, концепції «готичний роман») створюється чітке враження, що автор знає про обрану концепцію не більше за те, що написано у Вікіпедії.
12. Деградація літературної мови. Лайка - видається за прояв відвертості, безграмотність - за «мову покидьків», повсюдну підміну літературної мови розмовної - видають за використання «сучасної мови».
13.Несмачний і недоречний еклектизм. Коли птеродактилів збивають стингерами, а Наполеон воює за волю давньої Спарти - те це, швидше ідіотськи - комічно, ніж концептуально.
14. Надмірна абстрактизація сюжетів. Деякі сучасні автори нічого не виписують взагалі, виходить, що такі добутки повністю залежать від уяви читача. Але, вибачте, а якщо вона в читача розвинена - недостатньо.
15. Смерть композиції. Цілісних романів у сучасній літературі майже не залишилося. Практика показує - нецілісні романи можна читати по діагоналі, від цього сприйняття не особливо страждає, тому що «стрижень» звичайно набагато примітивніше ніж у цілісних романах.
16. Комерціалізація й брендизація (product placemant) у текстах. Більшість текстів, особливо розкручених авторів засмічені згадуванням компаній, виробів, брендов.
17. Квазирухи й квазиестетики. Яскравий приклад квазируху - «культура покидьків».
18.Комерціалізація видавничого процесу. Сьогодні за гроші з будь-якого графомана за тиждень зліплять «письменника-відкриття». В умовах оплаченої масової дезінформації вкрай важко виховувати в читачів, хоч якийсь смак у літературі.
19. Деградація й ідеологізація літературних конкурсів. Призи літературних конкурсів усе частіше дають не за вміння писати й оригінальні задуми, а за «правильну тему, правильно висловлену». Конкурси переважно мають зовсім «дохлі» призи й про конкурси мало хто знає.
20. Відсутність життєвого досвіду в авторів. У сучасній літературі мода на все «молоде й зелене». Але чи це добре? Що такого геніального може написати вчорашня школота, яка на цей момент пропускає заняття на першому або другому курсі університету, відпочиваючи на літературних заходах.

Деякі думки про сучасний літературний процес

Поспілкувавшись зі слемерами й обміркувавши деякі речі, вирішив висловити деякі думки:
1. Головний ворог як літератора формального так і неформального - це манія величі. Не важливо чи герметичне середовище чи ні. Тобто культ створення з деяких людей "великих письменників" у формалів, дорівнює неформальному культу фанатства й тупого обожнювання якоїсь яскравою, але такою, що не розвивається, а особистості, яка «почила на лаврах».
2. Розвиток може бути не тільки прогресивним, але й регресивним. Тобто людина може бути дійсно краще в молодості й гірше в старості й навпаки. Не всі експерименти йдуть на користь.
3. Слем - це головним чином всеж - перфоманс, а потім уже текст. Багато чого залежить від того, як людина поводиться на сцені, яка у неї харизма.
4. Сучасна поезія боїться ясності й чіткості, як чорт ладану. Чим багатошаровішою і неоднозначнішою будуть Ваші роботи, тим більше ймовірність, того, що їх будуть читати маси. Сучасний читач - манірний гурман, який любить великий, соковитий і пікантний текст.
5. Тролінг - невід'ємна частина сучасної поезії й прози. Практика показує, що сучасні літератори, які запам'яталися, рясно посипають тексти фройдизмом, темою сексуальних меншин, екстремізму, тероризму й усім, що може розбурхати читача, при цьому автор, зазвичай - просто товстий троль, а не фройдист, гей, екстреміст або терорист...
6. Сучасні літератори дуже вибірково поважають класику поезії й прози. Нерідко можна почути, на приклад, висловлення: "Достоєвський - не письменник.", "Пушкін - частушечник." тощо.
7. Більшість сучасних письменників - войовничі космополіти, ліберали й моральні виродки.
8. Сьогодні критика мертва, тому що вона впала в прірву між огульно ліберальним прийняттям усього й вся сучасного й огульним неприйняттям усього й вся сучасного всякого роду традиціоналістами. В утворенному отченні критик пишучу погану рецензію - не шарить, тому що він - відразу стає "відсталим традиціоналістом", у той же час критик пишучу гарну рецензію - не шарить, тому що він - відразу стає "занадто ліберальним".
9. Сучасна література належить тільки сучасній літературі. Народу вона не належить, тому що народ більше схильний читати кулінарні рецепти, поради городникові, збірки анекдотів і так далі...
10. Масова культура подібна сучасній англійській мові, зберігаючи загальну структуру, вона з легкістю вбирає елементи багатьох традиційних культур і навіть контр-культур. Таким чином, десятки, сотні й тисячі низькопробних діячів від традиційних культур і контр-культур - не більш ніж нова форма масової культури, яка мутувала.