Незалежних ЗМІ не існує.

Незалежної журналістики не існує. Проблема не в тому, що всі журналісти - негідники, і тільки й думають, кому ж запродатися. Проблема в тому, що журналістика вже давно припинила бути навіть самоокупною, вона вже давно збиткова і чим інтелектуальнішим є продукт, тим більша збитковість ЗМІ.

 

Після того, як класичні ЗМІ втратили свою монополію на інформування, результат їх праці жахливо знецінився. Сьогодні занадто багато цінної і важковидобуваної інформації люди отримують безкоштовно.

 

За таких умов, ясна річ, що ЗМІ шукає покровителя - це або явний господар, або господар прихований або аудиторія, яка "зкидається" на це ЗМІ, але вимагає, щоб танцювали саме під її дудку. Оттож коли наступного разу волатимете про продажні ЗМІ, згадайте, що ті ЗМІ, яким вірите Ви не менш продажі за ті, яких Ви критикуєте ...

Незабаром Геловін...

Незабаром Геловін... І цього року він зовсім не такий, як зазвичай. Він, як і багато інших свят, відійшов на другий план. Війна, політика і дедалі гірші умови життя зробили Україну геть іншою. Це як і раніше моя країна, моя улюблена Батьківщина, але вона вже зовсім не така, яка була навіть до війни. Мені починає здаватися, що Україна прожила за 2013 і ті місяці, що минули в 2014 році - ціле життя. На жаль, назвати це життя щасливим - важко. Залишається сподіватися тільки на добрий фінал всіх цих буремних днин.

Найпростіший тест на те, а чи бидло Ви, а чи ні.

Найпростіший тест на те, а чи бидло Ви, а чи ні відбувається кожного деня, коли Ви зустрічаєте людей із галузі обслуговування. Якщо Ви кричите на водія маршрутки, продавчину в кіоску чи вуличного промоутера, то ви 100% бидло, не майте щонайменшого сумніву про це.

 

Ви просто не розумієте, що цим людям не так пощастило з роботою як Вам. Ви не розумієте, що бути в нормальному настрої і не відповідати Вам таким самим хамством - це, в ідеалі, теж частина їхньої роботи. Так що, цур на Вас, якщо Ви кричите на них, то Ви взагалі ні біса не розумієте. Терміново придбайте собі підручник з етики!

Американські ТБ велети втрачають позиції.

За інформацією досліджень компанії Nielsen про зміни популярності 40 провідних телеканалів США від телевізійників пішли 3,2 млн. передплатників, а це 3% від усієї аудиторії! Найбільше втратили найдорожчі TNT і ESPN - їх втрата 5% аудиторії для кожного.

 

Однією з найвагоміших причин зменшення аудиторії називають збільшення кількості «обрізувачів кабелю» - нового типу особливо хитрих клієнтів, які замінили кабель та супутник на куди більше дешеві ресурси онлайн-відео (наприклад: Netflix і Hulu).

 

Гравці ринку вважають, що істотна кількість передплатників платного ТБ, надають перевагу економ пакетам, в які не входять такі топові канали, як скажімо TNT, CNN або Discovery Channel.

 

За іншою гіпотезою гравців ринку проблема втрати аудиторії безпосередньо пов'язана з тим, що телеканали занадто завзято стали робити контент для Інтернету, де є відтепер можливість платити менше майже за теж саме.

 

Можна зробити висновок, що кабельне та стільникове телебачення активно втрачають свій унікальний статус монополістів. Вони поступово програють Інтернету через свою дорожнечу, негнучкості і невдалі комплектації. Інтернет все ж поступово стає головним конкурентом не тільки музичної, а й кіно-і теле-індустрії.

Телебачення, радіо та Інтернет загнали літературу.

Телебачення, радіо та Інтернет загнали літературу. Справа в тому, що вбити літературу неможливо, але, зробити її чимось маргінальним - не тільки можливо, а й реально. Спробуйте згадати хоча б 10 культових літераторів останніх 5-ти років! Проблеми з цим? Можете згадати тільки двох-трьох? Отож, Ви напевно згадайте нову музику, нові фільми, нові серіали, якісь кумедні малюночки, а книги - ні. Чому?

 

Література остаточно стала непопулярною. Бестселери, безумовно, є, деякі, дуже рідкісні, книги все ще мають гучний світовий успіх, але культура масового читання безповоротно йде.

 

Світ став переважно аудіо-візуальним в найпримітивніших формах. Починаючи з плакатів і карт з оголеними жінками і закінчуючи максимально реалістичними сучасними комп'ютерними іграми, де майже все пояснюється дією, або зміною картинки.

 

Якщо Ви поміркуєте про найпростіший пост Вконтакті, то побачите, що найголовніший його елемент, найчастіше - це картинка, а текст і музика найчастіше лише підсилюють ефект від картинки. В постах з відеозаписами, в більшості випадків, текст - служник відео, а не навпаки. На телебаченні, відносно до відео, текст теж виключно службовий і його майже завжди - мінімум. Тобто навіть підсвідомо нас вчать більше сприймати картинку, аніж текст.

 

А зараз, давайте порівняємо великий наклад у 20 000, 40 000 або навіть 100 000 примірників якоїсь книги з аудиторією радіостанції, телеканалу, добре зробленого і регулярно, професійно оновлюваного Інтернет сайту ... Як ми бачимо навіть, дуже на любителя - аудіо формат і той переміг літературу, тому що, коли людина читає - вона напружується, а коли слухає - розслабляється, тобто така форма отримання інформації виявилася простіше і доступніше читання.

Тухла осінь.

На вулиці якісь мутні напівдощі. Мерзенна, напівхолодна, сира погода. Люди або злі, або на своїй хвилі. Нічого цікавого не відбувається. Робота, принаймні саме зараз, нудна і одноманітна. Навколо сама"тухлятина". Фе.

Нежить та шашлик.

Після чотирьох днів самітництва, які були викликані раптовою застудою, друзі вирішили мене провітрити і покликали мене з собою в село. Всі мої заперечення, мовляв у мене ще досі нежить, тощо, були відкинуті. Тобто я мав їхати з ними в будь-якому разі. Назагал добре. В результаті вони виявилися правими, там було де грітися. Працювати я, цього разу, геть не працював, а смажив всім шашлик, для них  з м'яса і курки, а для себе з риби. Шашлики всім сподобалися. Я чудово провів час, а наступного разу в два рази більше працюватиму разом з ними.

Кумедна критика субкультур.

Найчастіше критика субкультур настільки тупа, що її навіть не варто спростовувати. Вона сама себе дискредитує. Однак іноді бувають випадки, коли критик намагається здатись інтелектуалом і стверджує щось на кшталт: “Субкультури. Коли багато людей однаково не такі, як усі” або ж “Субкультури - не спосіб виділення з натовпу, а лише перекочування до стада трохи меншого”. Найсмішніше те, що такі твердження - універсальні формули, куди можна, замість слова “субкультура”, підставити все, що завгодно.

 

Не вірите? Давайте спробуємо! В'язання хрестиком. Коли багато людей однаково не такі, як усі. Ходіння в школу. Коли багато людей однаково не такі, як усі. Гарно одягатися. Коли багато людей однаково не такі, як усі. Й друга формула. Рибалення з друзяками - не спосіб виділення з натовпу, а лише перекочування до стада трохи меншого! Закривання огірків - не спосіб виділення з натовпу, а лише перекочування до стада трохи меншого. Купування пряників - не спосіб виділення з натовпу, а лише перекочування до стада трохи меншого. Кумедно, правда? )))

Працюєш внікуди?

Часом складається враження, що працюєш внікуди, особливо це стосується журналістики, блоґінґу, письменництва. Але, потім з тобою контактують геть незнайомі люди, які, як виявляється, не тільки читають, а й високо поціновують те, що ти пишеш. Це дуже приємно і дуже надихає.

Назагал, мені завжди здавалися пафосом слова музик про те, що вони ладні грати навіть для однієї людини, якщо вона хоче їх слухати, а тепер розумію, що вони мають рацію. Головне, що тебе слухають і ти потрібен, я дуже радий з того, що у мене більше ніж один читач. Унікуди я не працюю, дякую вам всім, пані та панове!