Заткни пельку, вимкни все і працюй (хвилинка мотивації)!

Заткни пельку, вимкни все і працюй! Ото так просто і прозаїчно. Потрібно вибрати профільний і перспективний напрямок і справді серйозно працювати. Ідеї, інновації та решта без роботи - мертві і так і не переходять в матеріальну площину. Під час роботи шкодить будь-яке, навіть ділове, спілкування, якщо воно безпосередньо не стосується виконуваного завдання.

 

Відео, кумедні речі, музика - це все тільки відволікає і збиває з робочого ритму – це все має бути наповнювачем невеликих перерв, а не тлом. Працювати треба поблоково, вирішувати конкретні міні-завдання, з яких потім збирається загальний поступ з основного завдання.

 

Робота і відпочинок повинні бути чітко розділені, відпочинок має залежати від рівня втоми і того, як довго відпочивати дозволяють терміни. Під час роботи сторонні думки, емоції і дії треба повністю виключати! Якщо комфортне робоче місце значно збільшує продуктивність праці, то варто його обладнати, в іншому жеж випадку, не потрібно витрачати час і на це.

Не працюєш? Не скигли!

Головний урок занятть спортом - щоб стати справді великим чемпіоном треба не просто мати здібності й талант, але ще й щодня серйозно працювати. Саме так, той же ж  Каспаров, як і будь-який «простий смертний» шахіст працював над собою, як в площині гри, так і в площині фізичної та моральної форм. А у нас люди як позвикали? Зроблять щось і хочуть, щоб це щось все життя давало їм успіх. Але ж, так не буває! Якщо придивитися до успішніших людей, то вони, в першу чергу, активні і неймовірно діяльні, вони багато працюють, не дивлячись ні на що.

 

Вони не скиглять і не чекають, коли то можна буде ухилитися від своєї роботи, або перекласти її на когось іншого, вони йдуть і виконують свою роботу. Ось і ми  маємо кожного деня вбивати в собі лінь, повинні працювати більше і ефективніше, тому що це, в першу чергу, робить кращими власне нас. Потрібно відмовлятися від стереотипів просиджування штанів і марнування життя. Штани треба протирати, а не просиджувати, а життя треба жити, а не марнувати. Яка мораль? Не працюєш? Не скигли!

Працюєш внікуди?

Часом складається враження, що працюєш внікуди, особливо це стосується журналістики, блоґінґу, письменництва. Але, потім з тобою контактують геть незнайомі люди, які, як виявляється, не тільки читають, а й високо поціновують те, що ти пишеш. Це дуже приємно і дуже надихає.

Назагал, мені завжди здавалися пафосом слова музик про те, що вони ладні грати навіть для однієї людини, якщо вона хоче їх слухати, а тепер розумію, що вони мають рацію. Головне, що тебе слухають і ти потрібен, я дуже радий з того, що у мене більше ніж один читач. Унікуди я не працюю, дякую вам всім, пані та панове!

Форсмажорна праця.

Найпростіше пояснення того, чого не можна розписувати для себе занадто щільний графік - це можливість форсмажорних робіт. Саме таку працю мені «підкинула» нещодавня буря, яка хвацько поламала чимало дерев. Частину дня сьогодні і більшу частину дня завтра я працюю лісорубом / дроворубом. Чи міг я це запланувати? Ні. Чи міг я цьому запобігти? Ні. Цей факт доводить лише одне: робоче навантаження треба розподіляти нещільно, щоб не потрапляти в непотрібні цейтноти.

Праця з’їла мозок

(Вчорашня нотатка)
Нудно, якось почався день, незабаром перетворився на потішну пекельну карусель із різних справ. За сьогоднішній день я займався багато чим, від написання статей до збирання персиків... Все ж праця - вона як біг, поки біжиш і тримаєш дихання, здається, що ти ще повний сил, а тільки розслабишся відразу «розклеюєшся» і вже нічого не можеш... Прийшов додому зі своїх трудових подвигів, розслабився, випив філіжанку кави й насолоджуюся американським кінематографом... Усе - просто, але приємно.