Коронавірус і поведінка людей

Мене дуже дивує, як байдуже люди ставляться до епідемії коронавірусу. Можна тричі недовіряти якимось людям, їхнім думкам, але коли тобі міжнародні та національні органи з охорони здоров'я щось розповідають, то це точно серйозно, а не пусті поради. Навіть у містах де коронавірусу начебто немає все може бути жахливо драматичним, як у Італії. У вірусу чималий інкубаційний період, треба це усвідомлювати. Та й коли маєте банальну логіку чи будете пити з калюжі брудну воду, навіть як у вас міцне здоров'я? Ні? То чого тоді не виконуєте інструкцій МОЗ, чекаєте коли хтось поруч помре, щоб відчути як все серйозно? Не жартуйте з з серйозними речами!

Повертаюсь до блоґінґу

Власне, думаю, що тут не треба теґів чи якихось особливих оформлень посту. Повертаюсь до блоґінґу. Буду робити це регулярно й українською мовою, тож незабаром тут буде набагато більше постів. Гадаю, що буржунет і рунет нормально проживуть й без мене, а укрнет таки варто розвивати. Що ще? Активно шукаю класну електрону бібліотеку української класичної літератури, сподіваюсь, що десь таки то диво надбаю. Бажаю усім добра та здоров'я!

Конфліктне спілкування

 

Дуже прикро це визнавати, але більша частина спілкування між українцями стає конфліктним.  Люди одразу агресивно реагують, ображають можуть навіть почати битись. Так у нашому суспільстві дуже значне напруження, так економічна ситуація бажає кращого, але чому ж так важко просто залишатися людиною? Хіба це по-християнськи так кидатись одне на одного? Хіба так має чинити доросла і розумна людина? Як на мене відповіді очевидні. “Зливаймо” ж свій негатив якось більш цивілізовано!  

Події для подій.

Події для подій. Чогось саме так, доволі іронічно,  хочу назвати більшість українських культурних заходів. Так, після деяких з них є реальний ефект, нові  книжки, нові імена, гарні записи виступів. А решта? Зібралися погомоніли і розбіглися? Який сенс в літературних подіях без кінцевого результату? Який сенс у кіно, яке ніхто не дивився, не дивиться і навряд чи буде дивитись? Як жеж набрид цей тухлий митецький пафос. Даєш реальний культурний продукт! Досить на манер павичів розпускати своє художнє «пір’я»!  Щоб стати хоч кимось, щоб мати реальний і постійний статус треба щось дати людям, а не пертись в телевізор, друковані видання чи в Інтернет!  

Зміна формату блоґу

Остаточно вирішив змінити формат цього блоґу. Відтепер він не буде україномовним дзеркалом головного блоґу, а стане чимось самостійним і самодостатнім. Гадаю, що це правильне рішення, бо зараз саме час дещо змінити формати моїх блоґів, урізноманітнити їх, зробити цікавішими. Матимемо більше розмаїття, більше свободи.  

Музика юності

Завжди вважав довгі і смачні теревені на тему того, що якась музика може «чіпляти» тільки того, що ця музика - музика юності – цілковитою маячнею. Але ж ні , після того, як і я вже зрілий, я дійсно відчуваю, що це так. Раптово зловив себе на думці, я вкрай ностальгічно сприймаю музику американського гурту Лімп Бізкіт, здавалося б, я ніколи не був їхнім запеклим фанатом, але ж, факт. До того ж, ця ностальгія - напрочуд цікава, вона не про якихось людей чи явища, а, мабуть, власне про себе колишнього і неповторній атмосфері того часу, зрозуміло, що ані тодішнього себе, ані тодішнього часу вже не повернути. Ото такі маємо пироги.

 

Взагалі, дуже дивно бути дорослим і серйозним, особливо, коли це не маска, а факт і така поведінка стає для тебе настільки ж природньою, як і твій характер. Та я все-таки вважаю, що все на краще і від життя завжди можна отримувати задоволення. А зараз я ставлю собі Бізкітів: знову і знову віддаюся приємним почуттям безпосередній причетності до історії цього світу ... Власне, як і ж, до біса, приємні ці моменти музичної релаксації. Чудовий вечір для чудових думок і відчуттів! Так би завжди!

Риба шукає де глибше, а людина, де більше викаблучуються?

Подивишся на більшість людей і виникає невтішний висновок - цим людям цікаві лише думка оточення щодо них і мода. От здавалося б, носить людина в гарний одяг минулорічної колекції то й що? Але ж багато хто звертає на таку людину увагу, критикують, називають старомодною. Дивні люди. Чому вони вирішили, що всі мають бути модними? Хто їх у цьому переконав? Мені здається, що все ж стильність людини важливіша за її модність. Мода мінлива, а стиль - сталий.

 

 Людина, звичайно, може змінювати і стиль, але ж може і не міняти. Загалом, викаблучуватися не варто. Можна бути гарним і спокійно, без вічної гонитви за мінливими по сто разів на день мінливими уявленнями про загальну актуальність того, чи іншого стилю ... Слідкування за модою - то для невпевнених у собі і не сформованих особистостей.

Відеоблоґери чи ТБ?

Усе частіше можна почути про те, що телебачення незабаром зникне. Мовляв Ютюб і відеоблоґери найближчим часом замінять його. Однак мені здається, що це геть не так. Звісно, телебачення аж надто загрузло в пропагандизмі та жорстких форматах. Але, у телебачення все ж є набір якісних тем і доволі професійних співробітників. Чи є це у відеоблоґеров? Іноді є, але все одно значна частина відео у блоґеров, або ігрові, або розважальні, тобто дають будь-якої інформації взагалі, або ж дають її мінімум. Значить ТВ все ж не вимре. Окрема тема, звичайно, якість ТБ і кількість реклами в його мовленні. Таки хочеться, щоб було хоча б кілька некомерційних каналів ТБ, а частина відеоблоґеров вийшли на якісніший рівень ...

Соціальні мережі без контенту гинуть.

Тотальне домінування Фейсбуку та Вконтакті, деяких інших великих регіональних соцмереж, мені здається напряму  пов'язане не стільки з кількістю користувачів, скільки з наявністю того, що цим користувачам потрібно. Власне спілкування і додавання до друзів - це дуже обмежений функціонал, який вже реалізований навіть на рівні сучасних версій форумів. Також повністю провалилася ідея про тематичні соціальні мережі. Без наявності того, по що туди прийдуть люди певних інтересів, робити там користувачам нема чого й вони туди більше одного-двох разів навряд чи зайдуть.

 

Важливо ще відзначити, що нестямна спроба нагнати відставання від лідерів ринку шляхом масового викладання контенту, у більшості менш успішних соціальних мереж теж зазнала невдачі. Справа в тому, що цей контент виявився геть неактуальним і нецікавим користувачам. Тобто здатність адміністрації соціальної мережі створювати дійсно цінні для користувачів бази контенту - вкрай скромна.

 

Що це значить? Це означає, що стратегія Фейсбуку, Твіттера та Вконтакті із залучення справжніх зірок шоубізу та сотень людей, здатних самостійно створювати актуальний контент - абсолютно правильна. А що ж варто розповісти про аутсайдерів? Жодні конкурси та акції не повертають їм колишньої популярності, а спроби зробити сайт дуже активним шляхом залучення соціальних ботів призводить до того, що люди ще швидше йдуть звідти. Час, коли користувач соціальних мереж були задоволені лише самим спілкуванням минув і вороття йому не буде ...

Надто складно

А хто то є Девід Боуї? А хто то є Алан Рікман? О, а цих хлопців з новорічних вогників нескладно впізнати ... Жах. Паразитування на ностальгії за СРСР і скрізь ті самі обличчя. Як 10 і 15 років тому, так і зараз. Занадто складно середньостатистичним людям сприймати нормальне мистецтво, та й чи хочуть?

 

 Зрозуміло, що на Новий рік всі хочуть легкості і веселощів, але невже за стільки років не можна було оновити цей стандартний телевізійний «набір» артистів. Уже грець з ним, давайте хоч переможців ікс-факторів (не одного-два для пристойності, а багато). Де вони всі? Де «свіжа кров», що вирує, панове? Не вірю, що з естрадою в екс-СРСР і СНД все так сумно. Скільки можна «годувати» звичайних людей петросянщиною і гальцевщиною, артистами часів розквіту фестивалю «Пісня року»?

Про талант і творчість.

Чому не всі талановиті люди - творчі, не всі творчі люди - талановиті. Творчість - це шлях, спосіб життя, окреме місце в суспільстві. Далеко не всі талановиті люди готові і навіть хочуть розвиватися саме цим шляхом.

 

Також врахуємо, що далеко не всі, хто хоче жити творчо - талановиті. Ось так і виходить, що маємо співаків без голосів і слюсарів з вокалом співаків. Різниця між ними в тому, що співак ладен дати тур країною, а слюсар готовий хіба що "підірвати зал" на якомусь черговому ікс-факторі, а на більше його не вистачить...

 

Який висновок? Якщо відчуваєте себе в богемі, як в своїй тарілці, то варто спробувати стати артистом, а якщо ні, то ні. На щастя, в житті дуже багато фахів та напрямів і на сцена – це не єдина можливість. Талант - це не аванс майбутньому артисту, а певна даність.

Проводьте меньше часу за комп'ютером!

Дуже багато хто зараз ниє, які вони вбогі і нещасні, а самі майже всю добу в Інтернеті та ще і з комп'ютера. Їм часом ніхто не казав про шкоду пасивного життя? Вони і справді думають, що постійно "стирчати" за комп'ютером - це продуктивно? Вони серйозно вважають, що все можна вирішити завдяки Інтернету без реальних зустрічей? Дійсно думають що переглядаючи сотні відфотошоплених світлин вони  зможуть стати красивими та стильними? Або думають, що по вилуплюючи очі на худеньких стануть стрункішими?

 

Ні, мої любі, ні. Треба діяти, а не витріщатися в монітор і скиглити. Якщо Ви до такої міри не дисципліновані, то сідайте і подумайте, що треба змінювати, все записуйте. Як тільки занотували - дійте. Ниття в особистих повідомленнях в соціальних мережах, в блозі, або на форумах поступу не сприяє. Зробіть крок! Чіткий і впевнений! Ну ж бо!

Новий рік - чудовий варіант старту.

Більшість людей на Новий рік  кілька днів просто пиячать. Але ж саме зараз чудовий час подумати про те, а чи правильно ти прожив цей рік і що потрібно змінити. Подумати без того, щоб хвилюватися з цього приводу або карати себе за те, що все трошки не так, як треба.

 

Та, втім, для цього не бажано пиячити або зустрічати Новий рік з малознайомими людьми. Не втрачай можливості спокійно абстрагуватися від себе повсякденного і постаратися оцінити все з боку. Зима цього року - справжня, так, на вулиці трохи морозно, але ж зимову прогулянку нічим не замінити.

 

Одягнися нормально, побудь з собою наодинці - послухай себе більше, ніж зазвичай. А друзі? Якщо вони є, то вони допоможуть виокремити складно помітні деталі. Не виключено, що порадять щось варте. Чи не закінчуй цей рік нерозумно і без користі. Хай тобі щастить і з Новим роком, друже мій!

Халява - улюблений бізнес в колишньому СРСР.

Халява - улюблений бізнес в колишньому СРСР. Як би це парадоксально звучить, але бурхливі 1990-ті не навчили пострадянських людей нічого. Зараз не тільки існують, але і запускають знову і знову всякі піраміди та інші розводи для жадібних на халяву людей. Люди не тільки не втратили віру в легкі гроші, а здається, що стали вірити в них ще більше. Це зрозуміло, що повсюдне поширення Інтернету народжує все нові і нові фахи у галузі АйТі, але, це теж робота і з небес там гроші на людей не сипляться, як і в будь-якій іншій роботі. Люди, не будьте дурнями! Безкоштовний сир буває тільки в пастках на мишей!

 

 

Просвітництво від соціальних мереж?

Мені пригадались 90-ті і в голові з’явилась доволі свіжа думка. От зараз модно лаяти Інтернет і соціальні мережі, а же ж саме вони змусили бидло масово читати і писати. Я-то ще пам'ятаю бидлоту кінця 80-х і бидло 90-х, коли Інтернет не був масовим і я чудово пам'ятаю, що писали вони ще гірше, ніж ті, з кого зараз кепкують ґрамар наці. Репостерство, як явище з'явилося відносно нещодавно, але ж бидляки і бидлячки все одно читають те, що репостять, чи не так? Більше того, навіть серед такої публіки вже вважається нечітким не бути в соціальних мережах. Тому, як мені здається, нехай і з утилітарною метою, але бидло стало більше читати і писати, а хіба не це треба всім розумним людям? Сьогодні вони вчаться читати і писати, а завтра гляди і соціалізуються нормально!  Та це все мрії, звичайно, але факт є факт: раніше бидло менше читало і писала, а зараз - більше.

Сіре місто, яке шкода.

Якось став помічати, що люди стали втомленішими, сірими, загнаними, приреченими. Раніше такі картини сприймалися мною спокійно і як окремі випадки. Зараз я бачу, що це вже скрізь ... Жити стало важче для всіх. Це дуже добре видно, коли дивишся на натовп. Цей натовп уже зовсім не дратує, а навпаки, викликає жаль і співчуття. Почало навіть здаватися, що я теж став цим натовпом...  Дивна сентиментальність зрілої людини.  Дивна осінь.  Нависає тиша безвиході.

Про передвиборче агітування.

Як вам могло здатися, цей пост має бути про політику. Насправді це геть не так, цей пост буде про здоровий глузд і суто про здоровий глузд. В Україні знову завершується період нових виборів і мене все ще страшенно вражає те, скільки грошей витрачають на рекламні щити, листівки і реклами на ТБ. Чого не можна зробити передвиборну агітацію більш матеріальної, хай витрачають ці мільйони коштів на корисні для районів і міст справи, а держава потім дає їм можливість під час дебатів про все це відзвітувати.

 

Скільки можна пудрити мізки виборцю красивими казками і гарненькими писочками з глянсовою агітації і величезних вуличних щитів? Який з цього реальний взиск? Це що, така форма підтримки друкарського бізнесу, або як це зрозуміти? Чому за демократії так люблять пусте патякання, а не реальні справи? Чому не можна на законодавчому рівні закріпити якісь процедури з ефективнішої та предметнішої  агітації? Час вже, нарешті, зробити передвиборні обіцянки не міфами і легендами для дурних і темних людей, а чіткими пунктами бізнес-плану з розвитку країни, району, міста ..

Не зменшуючи темп...

Доводиться звикати до того, що все треба робити в шаленому темпі. Особливих зупинок і особливого часу на щось вже просто немає. Це не добре і не погано, а просто факт. Скаржитися мені зараз на щось гріх, але темп - максимально швидкий. Між сполученням робота-дім-робота тільки іноді бувають невеличкі проміжки часу на відпочинок. Часу на шахи катастрофічно не вистачає, але, я вже вплів їх у типовий розпорядок дня. Чомусь саме тоді, коли я став дуже зайнятий мене стали активно усюди запрошувати. Що ж? Я ,звісно, радий, та тільки нікуди вже не піду. Зараз буду виповзати кудись рідко, але надякісно. Власне кажучи все. Всі новини.

Коментити твій ЖЖ...

На початку 2000-х я б дуже сильно розсміявся, якби мені сказали, що я буду ностальгувати за цим часом.  Однак факт є факт. Особливо останнім часом, я часто згадую часи пізньої школи та раннього університету. Тоді все ж дуже багато речей були геть іншими, особливо в Інтернеті. Саме з тих часів у мене залишилася звичка до користування електронною поштою, АйСіКйю та ЖЖ. Зараз перше перетворилося на спамопомийку і здебільшого робочий інструмент, а друге і третє поступово стають частиною історії.

 

Так, час невблаганний. Я дивлюся до своєї стрічки друзів у ЖЖ і розумію, що пішли майже всі і це назавжди. З АйСіКйю те саме ... Нависає тиша, яка тисне. Думки про минуле життя починають бути не милими, а зловісними ... На внутрішньому Вінампі грає "Якось треба ж жити - хліб жувати, воду пити, хворіти, ковтати драже, коментити твій ЖЖ, Настрій тримати на восьмому поверсі. Знати б хоча б де ти, з ким ти, чи тепло там, я на твоїй планеті ... Слати б тобі конверти, як Кай Герді, кубики з льоду прямо в нікуди...

Чому я не люблю промоутерів і менеджерів з продажів.

У цьому невеликому матеріалі я напишу, чого я не люблю крамничкових і, особливо вуличних, промоутерів / менеджерів з продажів. Я наведу десять головних пунктів, чого ж вони мене відверто дратують. Це суто моя особиста думка. Я думаю, що Вам буде це цікаво.

 

1.    Промоутер / менеджер по продажах завжди лізе до людини. Це створює сильний дискомфорт при спілкуванні з ним.

2.    Промоутер / менеджер по продажах рекламує тільки якусь одну фірму або марку, навіть, якщо у цієї фірми є кращі конкуренти, або ж продукти цієї марки вкрай низької і поганої якості порівняно з іншими, хто є на ринку.

3.    Промоутери / менеджери з продажів, в більшості випадків, пропонують на пів потрібні, або взагалі непотрібні речі.

4.    Промоутери / менеджери з продажів часто зацікавлені втягнути Вас у якусь чергову дурну, насправді геть невигідну, акцію рекламованої фірми.

5.    Промоутерам / менеджерам з продажів завжди важливо кількість продажів, а не те, чи задоволений їхній клієнт.

6.    Промоутери / менеджери з продажів дуже рідко говорять чітко і зрозуміло, що і за якою ціною пропонують. На непотрібне з'ясування деталей йде час.

7.    Промоутери / менеджери з продажів часто порушують умови зберігання товару, що продається або займаються реалізацією старого або списаного продукту.

8.    Промоутери / менеджери з продажів усіма правдами і неправдами видурюють у Вас особисті дані, щоб фірма потім могла «діставати» Вас по телефону або спамити електронною поштою.

9.    Промоутери / менеджери з продажів, в переважній більшості випадків, продають продукт набагато дорожче, ніж він коштує в офісі фірми, або офіційних магазинах.

10. Промоутери / менеджери з продажів активно користуються «забороненими прийомами» психології та комунікації.