Мені дуже сильно набридли
люди , які по черзі питають , мовляв, чому це радянська / пострадянська попса
була , є і буде гірше західної. Відповім один раз. Вичерпно і публічно.
1 . Різна система відбору
«матеріалу» для майбутньої поп-зірки. На Заході , якщо у людини немає вокальних
та зовнішніх даних, то їй відмовлять у 99 % випадків , у нас же ж в попсовий
сегмент шоу-бізнесу ,переважно, потрапляють ті , у кого є гроші на проплату
високоякісних записів, дорогих кліпів і ефірів ...
2 . Різний устрій
мейнстрімової музики. На Заході промоуція нових виконавців ведеться треково-синглово
, через радіо , через Інтернет , через телебачення , величезний вплив на
популярність артиста має музична преса. У нас - це проплачені трансляції по радіо
і ТБ , а також входження до певнї «профспілки» топових зірок і виступ з ними на
правильних концертах.
3 . Різні джерела прибутку у
поп-виконавців. У СРСР , а пізніше в екс-СРСР - це концерти , а на Заході ,
головним чином , мерч і продаж альбомів.
4 . Різний масштаб
аудиторії. Не секрет , що англомовна аудиторія в кілька разів більше
російськомовної , на жаль , україномовної тим паче ... Через більш низький рівень
конкуренції в російськомовному сегменті попси, більшість спроб радянських і
пострадянських попсових зірок вирватися на світовий рівень були і залишаються
кумедними.
5 . Периферійність. Епіцентр
культурного феномену поп-музики є, все ж
, ще з 1926 , в англомовних країнах , а це значить, що і попса - низькоякісний
варіант поп-музики з'явилася там раніше. Тобто 99 % наших виконавців грають
зараз сумні і русифіковані копії того , що вже давним-давно відгриміло на
Заході.
Думаю , що цих п'яти пунктів
достатньо , щоб дати зрозуміти , що ККД масової естради в СРСР і екс-СРСР є
вкрай низький ..
