Коментити твій ЖЖ...

На початку 2000-х я б дуже сильно розсміявся, якби мені сказали, що я буду ностальгувати за цим часом.  Однак факт є факт. Особливо останнім часом, я часто згадую часи пізньої школи та раннього університету. Тоді все ж дуже багато речей були геть іншими, особливо в Інтернеті. Саме з тих часів у мене залишилася звичка до користування електронною поштою, АйСіКйю та ЖЖ. Зараз перше перетворилося на спамопомийку і здебільшого робочий інструмент, а друге і третє поступово стають частиною історії.

 

Так, час невблаганний. Я дивлюся до своєї стрічки друзів у ЖЖ і розумію, що пішли майже всі і це назавжди. З АйСіКйю те саме ... Нависає тиша, яка тисне. Думки про минуле життя починають бути не милими, а зловісними ... На внутрішньому Вінампі грає "Якось треба ж жити - хліб жувати, воду пити, хворіти, ковтати драже, коментити твій ЖЖ, Настрій тримати на восьмому поверсі. Знати б хоча б де ти, з ким ти, чи тепло там, я на твоїй планеті ... Слати б тобі конверти, як Кай Герді, кубики з льоду прямо в нікуди...