Тиша. Сильна, індигова ріка виграває на сонці м’язами плавних хвиль. Ніжний вітер тремтливо погладжує траву. Ледь вище трави раз по раз, майже невагомо, пролітають коники. На теплих каменях, жмурячись від задоволення відпочивають візерункові змії... Сядеш біля стежки, розслабишся й, начебто, розчиняєшся в цій споконвічній степовій природності, непідробній глибині й чарівній могутності життя...
Немає коментарів:
Дописати коментар