Шахи та капіталізм.

А хочете, я розповім Вам страшну казку про шахи? В одній країні третього світу жив був хлопчик, хай буде - Джон, зростав він у бідній родині, з дитинства тяжко працював і одного чудового дня, коли повертався з роботи, він побачив двох людей, які грали в шахи. Джону сподобалася ця гра, і він захотів нею займатися.

 

Він тиждень жив напівголодним, але придбав собі дошку і фігурки, потім Джон записався в громадську бібліотеку і багато разів перечитав єдину книгу про шахи, яка там була, він майже вивчив її напам'ять, не дивно, що Джон почав дуже добре грати і навіть вигравав у досвідчених дідів на вулицях.

 

І ось, іншого чудового дня, Джон захотів отримати повноцінний міжнародний рейтинг з шахів. Сів, підрахував і заплакав. Чому? Тому що Джонова зарплатня - 100 $, квиток в місто, де буде відбуватися турнір 25 $ в один бік, а турнірний внесок - 55 $. Національної федерації шахів в країні Джона - немає. Так чому ж шахи занепадають?

З поверненням Вас, Ганнусю!

 

Хоч новина і майже річної давності, але дуже приємна. Не хочу знати чого вона свого часу перейшла до Словенії, але добре, що повернулась. Одна з найсильніших шахісток світу, чемпіонка світу-2014 з бліцу 24-річна Ганна Музичук повертається під український прапор, пише газета «Сегодня». Музичук народилася в місті Стрий Львівської області. З 2004 року вона виступала за Словенію, хоча не змінювала громадянство і жила в Україні. Зараз Ганна з 6 травня 2014 буде виступати за збірну України, де грає її молодша сестра Марія

Що це таке? Де я запропав?

Власне нічого дивного. Я просто граю на півфіналі чемпіонату міста Запоріжжя з шахів. Як Ви розумієте, рівень там - доволі високий, а тому потрібно і готуватися до ігор, і дотримуватися режиму, не те, щоби не було часу писати про враження і думки, просто особливо якось і немає  цих самих вражень і думок (окрім тих, які стосуються шахів ). Перепрошую, але, що є, то є. До речі, мені було неймовірно приємне те, що в першому турі я потрапив на першу дошку і тому викрашаюся на єдиній фотографії-ілюстрації до звіту з події.  Світлину додано.

Шахи - дзеркало розвитку непопулярних видів спорту в Україні.

Що потрібно для того, щоб у вашому населеному пункті жили шахи? Треба: приміщення, шахові столи, комплекти фігур, шахові годинники, слабенький комп'ютер для здійснення жеребкувань та ведення турнірних паперів, один або кілька тренерів, щоб готувати малят. Небагато, правда? А між тим, за останні 24 роки, цей вид спорту стабільно вимирає. У чому ж проблема?

 

Проблема в тому, що шахи - некомерційний вид спорту. У колишньому СРСР майже нереально щось на них заробляти, а значить більшість гуртків - безкоштовні, а значить - глибоко збиткові. Тобто бізнесу немає сенсу вкладати гроші в цей вид спорту, а держава, як ми бачимо, найчастіше за все, хоче інтелектуальну і культурну націю тільки на словах. Тож більшість гуртків просто закриваються, через нерентабельність, а ті, хто починає брати гроші за використання інвентарю та тренування нового покоління залишається без відвідувачів і учнів. Людей теж можна зрозуміти, часто густо їм просто нічим платити.

 

Так що ж маємо? В умовах такого дикого капіталізму, як у нас, виживають тільки ті види спорту, які здатні «пролізти» на телебачення і стати надпопулярними, які можуть залучати багатих інвесторів, які придатні, якщо не до повної, то до часткової комерціалізації без особливої праці тих, хто її здійснює.

 

Шахістів, як і представників інших непопулярних видів спорту, в наших реаліях врятує тільки об'єднання і самовіддача у розвитку та популяризації їх виду спорту. Ґрунтовної та постійної підтримки немає звідки чекати.