Гармонія тіла і духу.

Ні, панове, все ж без гідної уваги до тіла і душа ніколи не буде гармонійною. Багато речей все ж цілковито матеріальні і жодні духовні практики потреби підтримання ефективної працездатності тих матеріальних речей не скасовують. Так, може бути пріоритетним як тіло,  так і дух, але розвивати треба і те, і те, розвивати постійно і якісно.

 

В умовах сучасної цивілізації більшість з нас мало рухається і тому для нас ідея розвитку та активізації тіла лунає досить дивно. Але ж дивно не означає неправильно, чи не так? Тим паче що регулярна і правильна фізична, тілесна активність подовжує життя. Погодьтесь, хочеться жити, і довго, і добре, і щасливо ...

 

А яке може бути щастя, якщо Ваш організму застоюється? Так, безсоння, яке зустрічаємо сьогодні, дуже часто пов'язане якраз з тим, що людина просто не дає своєму тілу того фізичного навантаження, якого йому треба, а, отже, не знімає нервову й інтелектуальну напругу. Поважайте же не лише свою душу, але й тіло, тоді і вони будуть поважати Вас і вести Вас до успіху коротшими шляхами.

Мінімалістичність щастя.

А щастя – все ж річ мінімалістична. Хто би і що би, не казав, а щастя завжди можна чітко і зрозуміло, просто сформулювати. Просто висловити, втім вкрай непросто його втілити у життя, воно чимось нагадує тонку і гаданий неможливим витвір майстра-ювеліра. Щастя замало просто зрозуміти, потрібні роки, аби його досягти і роки не суто очікування, а роки активної роботи над собою і своїми навичками.

 

Саме тому щастя і так цінують, так, дуже рідко та, воно може бути випадковим, але воно може бути випадковим тільки вкрай швидкоплинно, якщо ви хочете довгого та міцного щастя, то це буде тільки результатом чітко спрямованої і титанічної праці. Важливо бути героєм не одного разу, а щодня. Постійність - це обов'язкова умова довготривалого щастя, але сталість має бути в активності.

 

Якщо простіше то, міцне щастя - це довготривале застосування правильних принципів і цінностей у напрямку досягнення головних цілей. Щастя мінімалістичне саме тому, що головних цілей в жодному випадку не буває багато, якщо ж вам здається, що їх багато, то ви плутаєте цілі з примхами, розберіться в собі трохи краще.  

Атмосфера інтелектуалізму.

Проглядає жахлива закономірність. Дуже багато дорослих і серйозних людей давно випали з певної атмосфери інтелектуалізму. Вони інтелектуально дрібнішають роками і навіть десятиліттями. Їхні попередні завоювання в царині інтелекту поступово тотально зникають. Я гадаю, що тут проблема саме в тому, що вони припиняють прагнути до атмосфери інтелектуалізму. Їхні заняття і те, як вони витрачають час стають все простіше і простіше, вони неймовірно віддаляються від будь-якого, навіть масового мистецтва. Я дуже радий, що мені вдається не випадати з цієї атмосфери, рідні та близькі люди завжди можуть розповісти щось нове і цікаве. Мені здається, що в жодному разі не можна забувати про розумне, мудре і гарне. Якісне середовище значно сприяє самовдосконаленню. Навряд чи хтось із нас дійсно думає, що самовдосконалення - то міф і дурниця.

Заткни пельку, вимкни все і працюй (хвилинка мотивації)!

Заткни пельку, вимкни все і працюй! Ото так просто і прозаїчно. Потрібно вибрати профільний і перспективний напрямок і справді серйозно працювати. Ідеї, інновації та решта без роботи - мертві і так і не переходять в матеріальну площину. Під час роботи шкодить будь-яке, навіть ділове, спілкування, якщо воно безпосередньо не стосується виконуваного завдання.

 

Відео, кумедні речі, музика - це все тільки відволікає і збиває з робочого ритму – це все має бути наповнювачем невеликих перерв, а не тлом. Працювати треба поблоково, вирішувати конкретні міні-завдання, з яких потім збирається загальний поступ з основного завдання.

 

Робота і відпочинок повинні бути чітко розділені, відпочинок має залежати від рівня втоми і того, як довго відпочивати дозволяють терміни. Під час роботи сторонні думки, емоції і дії треба повністю виключати! Якщо комфортне робоче місце значно збільшує продуктивність праці, то варто його обладнати, в іншому жеж випадку, не потрібно витрачати час і на це.

Усі зненацька посерйознішали…

Усі зненацька посерйознішали… Пункт у 30 років чітко не йде більшості моїх знайомих і друзів на користь. Вони починають у чомусь замикатися і втрачають останні залишки комунікабельності. Ось, спробуй їх кудись тепер покликати, вони холодно дадуть відповідь про наявність планів і так кожен раз, 10 років, значить, планів не було і можна було нормально спілкуватися, а тепер є такі плани ... Такі плани, які важливіші за знайомих і друзів, Карле! Виникає таке липке і неприємне відчуття, ніби ти – мале, лізеш до дорослих дядьків і тіток з якоюсь дурною пропозицією. Але ж, ти такий самий як і вони! Просто твої плани можуть почекати день, а їх плани, бачиш, геть не прискають зволікань ... А ще неприємно те, що багато остаточно перестають бути собою, коли знаходять другу половинку. Цікаво, що це за кохання, якщо постійно треба прикидатися і слухатися?

Суспільство бовдурів, нездар і ледарів.

Головна біда більшості країн другого і третього світу в тому, що там постійно відбувається негативна селекція. У таких країнах постійно зростає кількість бовдурів, нездар і ледарів. Особливо цьому сприяє безнадія в царинах вартості та примітивність праці. Активність і амбіційність по таких місцях замінюються пасивністю і стадністю, нормою стають сірість і непоказність. Як у таких умовах залишитися прогресивною людиною? Просто не робіть «як усі» і не думайте «як усі». Звісно, умови в таких країнах в кожній різні, але одна з найважливіших умов - універсальна, намагайтеся конкурувати не тільки на національному, але й на міжнаціональному, а краще навіть на міжнародному рівнях!

Втомився, розбитий і не поголений.

Жахливий день. З ранку просто все не було так, як треба. Я погано почувався і морально, і фізично, просто жахливо гидкий стан. Десь до обіду надбав нормального робочого стану. До вечора і особливо в нічний час, зрештою таки стало добре . Сподіваюся, що таких кепських днів більше не буде.