Гармонія тіла і духу.

Ні, панове, все ж без гідної уваги до тіла і душа ніколи не буде гармонійною. Багато речей все ж цілковито матеріальні і жодні духовні практики потреби підтримання ефективної працездатності тих матеріальних речей не скасовують. Так, може бути пріоритетним як тіло,  так і дух, але розвивати треба і те, і те, розвивати постійно і якісно.

 

В умовах сучасної цивілізації більшість з нас мало рухається і тому для нас ідея розвитку та активізації тіла лунає досить дивно. Але ж дивно не означає неправильно, чи не так? Тим паче що регулярна і правильна фізична, тілесна активність подовжує життя. Погодьтесь, хочеться жити, і довго, і добре, і щасливо ...

 

А яке може бути щастя, якщо Ваш організму застоюється? Так, безсоння, яке зустрічаємо сьогодні, дуже часто пов'язане якраз з тим, що людина просто не дає своєму тілу того фізичного навантаження, якого йому треба, а, отже, не знімає нервову й інтелектуальну напругу. Поважайте же не лише свою душу, але й тіло, тоді і вони будуть поважати Вас і вести Вас до успіху коротшими шляхами.

Не працюєш? Не скигли!

Головний урок занятть спортом - щоб стати справді великим чемпіоном треба не просто мати здібності й талант, але ще й щодня серйозно працювати. Саме так, той же ж  Каспаров, як і будь-який «простий смертний» шахіст працював над собою, як в площині гри, так і в площині фізичної та моральної форм. А у нас люди як позвикали? Зроблять щось і хочуть, щоб це щось все життя давало їм успіх. Але ж, так не буває! Якщо придивитися до успішніших людей, то вони, в першу чергу, активні і неймовірно діяльні, вони багато працюють, не дивлячись ні на що.

 

Вони не скиглять і не чекають, коли то можна буде ухилитися від своєї роботи, або перекласти її на когось іншого, вони йдуть і виконують свою роботу. Ось і ми  маємо кожного деня вбивати в собі лінь, повинні працювати більше і ефективніше, тому що це, в першу чергу, робить кращими власне нас. Потрібно відмовлятися від стереотипів просиджування штанів і марнування життя. Штани треба протирати, а не просиджувати, а життя треба жити, а не марнувати. Яка мораль? Не працюєш? Не скигли!

Чому саморозвиток - погана мета для життя?

Чому саморозвиток - погана мета для життя? Все просто, справа в тому, що "саморозвиток" - це вкрай нечітке поняття, тобто можна геть не розвивати себе, а вважати, що саморозвиток відбувається. Та й до того ж, як можна адекватно йти до того, що складно виміряти або сформулювати точно? Мені здається, що саморозвиток - це комплекс чітких завдань, а оцінюють те, розвиваєтесь Ви чи ні тільки авторитетні люди, які біля Вас. Тому, коли наступного разу будете хизуватись своїм саморозвитком, подумайте, а чи все Ви собі чітко уявляєте?