Усі зненацька посерйознішали… Пункт у 30 років чітко не йде
більшості моїх знайомих і друзів на користь. Вони починають у чомусь замикатися
і втрачають останні залишки комунікабельності. Ось, спробуй їх кудись тепер
покликати, вони холодно дадуть відповідь про наявність планів і так кожен раз,
10 років, значить, планів не було і можна було нормально спілкуватися, а тепер
є такі плани ... Такі плани, які важливіші за знайомих і друзів, Карле! Виникає
таке липке і неприємне відчуття, ніби ти – мале, лізеш до дорослих дядьків і
тіток з якоюсь дурною пропозицією. Але ж, ти такий самий як і вони! Просто твої
плани можуть почекати день, а їх плани, бачиш, геть не прискають зволікань ...
А ще неприємно те, що багато остаточно перестають бути собою, коли знаходять
другу половинку. Цікаво, що це за кохання, якщо постійно треба прикидатися і
слухатися?
