Гламуризація та фентезізація хорору.

Не секрет, що частина дарк субкультури сьогодні активно долучається до мейнстріму. «Готичний» образ для цивіла на Хелоуїн, зомбі паради, використання елементів дарк естетитки в сценічних костюмах і відео поп-зірок, все це - ще квіточки.

Ягідки - це спроба мейнстріму залучити в себе неформалів. Саме так, піонерам дарк і готик cубкультур нав'язують війни вампірів і перевертнів, в абсолютно фантазійній або гламурній подачі. Навіть зомбі раптово стають неймовірно гарними і навіть солодкуватими ... Погляньте на картинки ...

Про пафос

Я не хочу казати, що пафос в мистецтві або в вихованні та освіті - це погано. Але, сантехнік, що ремонтує Вам туалет з виглядом, ніби рятує Всесвіт; продавчиця в продуктовому, яка відпускає вам товар, з виразом обличчя царя, що дає боярину шубу; водій маршрутки, який висаджує пасажирів за прохання зробити грюкаючий російський шансон тихше - це вже надто ... Звідки стільки недоречного пафосу? Передивились передач про життя відомих людей?

Хороша і погана музика

Починаю чудово розуміти, чому деякі люди кажуть, що є тільки добра і погана музика. Мені абсолютно незрозумілі «неформали», які більше ніж на 5-10% слухають мейнстрімову попсу і навіть не приховують цього, а навпаки - пишаються цим. Як можна бути рокером або металістом і годинами ганяти у себе в аудіозаписах у ВК комерційний клубняк або просто попсу?!

Допомога друга в особистому питанні.

 

Зіткнувся в ВК з такою думкою: «Ніколи не намагайтеся допомогти комусь в його суто особистому питанні. Бо, ж  допомогти не вийде незалежно від ситуації. Буде добре, якщо ваша допомога не погіршить ситуацію. Але в підсумку все, що ви отримаєте це розчарування у власних силах і проблеми в спілкуванні з людиною якій так бажали допомогти. Ну, а тепер поясню, чому так впевнений у своїх словах, бо тут все просто. Люди такі істоти, що на найбільші граблі майже завжди мають наступити самотужки, інакше нам просто не зрозуміти що це саме ті граблі, а не килимок "welcome" ».

Проаналізуємо за пунктами:

1) Ніколи не намагайтеся допомогти комусь в його суто особистому питанні. Так, бо ж допомогти не вийде незалежно від ситуації. Якщо людина прохає про допомогу - відмовляти паскудно просто. «Новий» погляд «з боку» ніхто не скасовував. Можливість реальної допомоги - висока.

2) Буде добре, якщо ваша допомога не погіршить ситуацію. Так вирішувати проблеми іншої людини і не потрібно, а от підказати можливі рішення - варіант.

3) Але в підсумку все, що ви отримаєте це розчарування у власних силах і проблеми в спілкуванні з людиною, якій так бажали допомогти. Якщо змушувати її робити все, як ти вважаєш за правильне, то так воно і буде. Треба, щоб людина обирала сам, а ти тільки підказав можливі вирішення .

4) Люди такі істоти, що на найбільші граблі майже завжди мають наступити самотужки, інакше нам просто не зрозуміти що це саме ті граблі, а не килимок "welcome" ». Дурні люди - так, а от розумні таки, хоч трохи, але дослухаються і до близьких людей ...

Сльози, шмарклі та лайно.

Чимало здивувавшись, раптом зрозумів, наскільки ми, здебільшого , ледачі. Якщо судити навіть з ВК, то більшість статусів про: те, як важко працювати; як погано, що треба когось шукати; як погано, що країна бідна; як погано, що Айфон не такий придбали; як погано, що тебе не розуміють, коли тобі ліньки пояснювати тощо ... Тобто всі ці скарги - не більше ніж констатація безсилля і гнилої ліні ... Люди відмовляються розуміти, що не все в нашому житті дається єдине разовими діями, іноді треба докладати зусиль регулярно, а іноді тільки такі зусилля й допомагають вийти на новий рівень. У житті є місце не тільки для героїзму подвигу, але й героїзму належного дотримання рутини. Хоча, рутина не повинна «засмоктати», людина повинна залишатися готовою до звершень.

Літературне Запоріжжя 2012: підсумки.

 

На жаль,  за місяць в літературному житті Запоріжжя нічого на краще не змінилося. Діагноз - «Більшість подій, що відбуваються в Запоріжжі - нудні та не варті огляду» - знову підтвердився ... Ймовірно, кількість подій негативно позначилася на їх якості ... Потенційні відвідувачі таких заходів скаржаться: на «манежі» - ті самі; критику не враховують; багато шуму та безладу; нові обличчя - не вражають; занадто широкий формат; пишуть - нудно; виступають - погано тощо. Зрозуміло, що вони так, частково, виправдовують свої лінощі. Але, погодьтеся, диму без вогню - не буває. Однак, все ж є деякі позитивні тенденції в розвитку активних запорізьких ТО і про це напишу детальніше ...

1. Літклуб 99. У 2012 брав активну участь у створенні адекватної української літературної критики, привозив до Запоріжжя відомих письменників національного та міжнародного масштабів, видали кілька досить цікавих і якісних книг, провели низку презентацій. Головний мінус - відверто слабке інформування про події.

2. ТО «Цинамон». У 2012 змінили розташування на більш розкішний заклад, експериментували з форматами, завжди ретельно відбирають виступаючих, намагаються запрошувати цікавих людей не з ТО і задіяти митців з інших міст. Удало вибирають музикантів. Головний мінус - особливо в другому півріччі, припинили ретельно прописувати програму на кожен вечір, був ефект «кота в мішку».

3. ТО «Літ П». У 2012 запам'яталося великою кількістю опен-ейрів, вдалими музичними флешмобами, якісними сольниками для місцевих і приїжджих авторів, цікавим музично-літературним концертом в рок-клубі. Головний мінус - погане фото та відео забезпечення подій, мала і середня тривалість деяких подій.

4. ТО «Нелітературні зустрічі». У 2012 запам'яталися повним спектром творчих подій: від літературних і музичних до пов'язаних із сучасними дизайном і живописом. Активно задіювали багатьох відомих представників професійної богеми. Головний мінус - заходи цього ТО відбуваються вкрай рідко.

5. ТО "СтихіЯ". У 2012 влаштували доволі велику кількість заходів спрямованих на виявлення молодих і не відомих загалу талантів. З не завжди вдало залучають до виступів музикантів. Активно займаються відродженням літературного слему в Запоріжжі, успішно провели величезний конкурс цього напрямку. Намагаються співпрацювати з богемою інших міст. Головний мінус - на спільних концертах цього ТО була «каша» в програмі.

 

Приємно відзначити також той факт, що не зволікають й окремі ентузіасти, так, кілька цікавих за складом тих, хтов виступав і пристойних за місцем проведення подій влаштували - Євген Бережний і Святослав Колесник. Втім, чітко зрозуміло, що до не дуже вдячної запорізької публіки, яка страждає на завищені очікування,  додаються проблеми з нормальним літературним менеджментом, матеріальним забезпеченням заходів і адекватною взаємодією з літературним процесом інших міст і регіонів України.

Вторинність…

Моє зацікавлення культурою та побутом Молдови привели мене до  шоу «Оно же Show.», яке, майже ідеально, копіює українське шоу «незручних» запитань - «Дурнєв +1». 3’явилась думка про те, що  наші та  молдавани просто взяли цю ідею десь на Заході. Дуже вже помітна подібність підходів: пересічна зовнішність та нав'язлива поведінка ведучих.

 Я розумію, що це - мейнстрім і на розвивальний компонент тут акцент не роблять, а все - тільки заради розваги. Але, невже у нас в Україні мало своїх розумних людей і гарних ідей? Невже мало розумних людей в Молдові? Чому всі, головно, один у одного копіюють?