пʼятниця, 17 жовтня 2014 р.

Найпростіший тест на те, а чи бидло Ви, а чи ні.


Найпростіший тест на те, а чи бидло Ви, а чи ні відбувається кожного деня, коли Ви зустрічаєте людей із галузі обслуговування. Якщо Ви кричите на водія маршрутки, продавчину в кіоску чи вуличного промоутера, то ви 100% бидло, не майте щонайменшого сумніву про це.

 

Ви просто не розумієте, що цим людям не так пощастило з роботою як Вам. Ви не розумієте, що бути в нормальному настрої і не відповідати Вам таким самим хамством - це, в ідеалі, теж частина їхньої роботи. Так що, цур на Вас, якщо Ви кричите на них, то Ви взагалі ні біса не розумієте. Терміново придбайте собі підручник з етики!

четвер, 16 жовтня 2014 р.

Американські ТБ велети втрачають позиції.


За інформацією досліджень компанії Nielsen про зміни популярності 40 провідних телеканалів США від телевізійників пішли 3,2 млн. передплатників, а це 3% від усієї аудиторії! Найбільше втратили найдорожчі TNT і ESPN - їх втрата 5% аудиторії для кожного.

 

Однією з найвагоміших причин зменшення аудиторії називають збільшення кількості «обрізувачів кабелю» - нового типу особливо хитрих клієнтів, які замінили кабель та супутник на куди більше дешеві ресурси онлайн-відео (наприклад: Netflix і Hulu).

 

Гравці ринку вважають, що істотна кількість передплатників платного ТБ, надають перевагу економ пакетам, в які не входять такі топові канали, як скажімо TNT, CNN або Discovery Channel.

 

За іншою гіпотезою гравців ринку проблема втрати аудиторії безпосередньо пов'язана з тим, що телеканали занадто завзято стали робити контент для Інтернету, де є відтепер можливість платити менше майже за теж саме.

 

Можна зробити висновок, що кабельне та стільникове телебачення активно втрачають свій унікальний статус монополістів. Вони поступово програють Інтернету через свою дорожнечу, негнучкості і невдалі комплектації. Інтернет все ж поступово стає головним конкурентом не тільки музичної, а й кіно-і теле-індустрії.

Телебачення, радіо та Інтернет загнали літературу.


Телебачення, радіо та Інтернет загнали літературу. Справа в тому, що вбити літературу неможливо, але, зробити її чимось маргінальним - не тільки можливо, а й реально. Спробуйте згадати хоча б 10 культових літераторів останніх 5-ти років! Проблеми з цим? Можете згадати тільки двох-трьох? Отож, Ви напевно згадайте нову музику, нові фільми, нові серіали, якісь кумедні малюночки, а книги - ні. Чому?

 

Література остаточно стала непопулярною. Бестселери, безумовно, є, деякі, дуже рідкісні, книги все ще мають гучний світовий успіх, але культура масового читання безповоротно йде.

 

Світ став переважно аудіо-візуальним в найпримітивніших формах. Починаючи з плакатів і карт з оголеними жінками і закінчуючи максимально реалістичними сучасними комп'ютерними іграми, де майже все пояснюється дією, або зміною картинки.

 

Якщо Ви поміркуєте про найпростіший пост Вконтакті, то побачите, що найголовніший його елемент, найчастіше - це картинка, а текст і музика найчастіше лише підсилюють ефект від картинки. В постах з відеозаписами, в більшості випадків, текст - служник відео, а не навпаки. На телебаченні, відносно до відео, текст теж виключно службовий і його майже завжди - мінімум. Тобто навіть підсвідомо нас вчать більше сприймати картинку, аніж текст.

 

А зараз, давайте порівняємо великий наклад у 20 000, 40 000 або навіть 100 000 примірників якоїсь книги з аудиторією радіостанції, телеканалу, добре зробленого і регулярно, професійно оновлюваного Інтернет сайту ... Як ми бачимо навіть, дуже на любителя - аудіо формат і той переміг літературу, тому що, коли людина читає - вона напружується, а коли слухає - розслабляється, тобто така форма отримання інформації виявилася простіше і доступніше читання.

Тухла осінь.


На вулиці якісь мутні напівдощі. Мерзенна, напівхолодна, сира погода. Люди або злі, або на своїй хвилі. Нічого цікавого не відбувається. Робота, принаймні саме зараз, нудна і одноманітна. Навколо сама"тухлятина". Фе.

неділя, 12 жовтня 2014 р.

Нежить та шашлик.


Після чотирьох днів самітництва, які були викликані раптовою застудою, друзі вирішили мене провітрити і покликали мене з собою в село. Всі мої заперечення, мовляв у мене ще досі нежить, тощо, були відкинуті. Тобто я мав їхати з ними в будь-якому разі. Назагал добре. В результаті вони виявилися правими, там було де грітися. Працювати я, цього разу, геть не працював, а смажив всім шашлик, для них  з м'яса і курки, а для себе з риби. Шашлики всім сподобалися. Я чудово провів час, а наступного разу в два рази більше працюватиму разом з ними.

субота, 11 жовтня 2014 р.

Кумедна критика субкультур.


Найчастіше критика субкультур настільки тупа, що її навіть не варто спростовувати. Вона сама себе дискредитує. Однак іноді бувають випадки, коли критик намагається здатись інтелектуалом і стверджує щось на кшталт: “Субкультури. Коли багато людей однаково не такі, як усі” або ж “Субкультури - не спосіб виділення з натовпу, а лише перекочування до стада трохи меншого”. Найсмішніше те, що такі твердження - універсальні формули, куди можна, замість слова “субкультура”, підставити все, що завгодно.

 

Не вірите? Давайте спробуємо! В'язання хрестиком. Коли багато людей однаково не такі, як усі. Ходіння в школу. Коли багато людей однаково не такі, як усі. Гарно одягатися. Коли багато людей однаково не такі, як усі. Й друга формула. Рибалення з друзяками - не спосіб виділення з натовпу, а лише перекочування до стада трохи меншого! Закривання огірків - не спосіб виділення з натовпу, а лише перекочування до стада трохи меншого. Купування пряників - не спосіб виділення з натовпу, а лише перекочування до стада трохи меншого. Кумедно, правда? )))

пʼятниця, 10 жовтня 2014 р.

Працюєш внікуди?


Часом складається враження, що працюєш внікуди, особливо це стосується журналістики, блоґінґу, письменництва. Але, потім з тобою контактують геть незнайомі люди, які, як виявляється, не тільки читають, а й високо поціновують те, що ти пишеш. Це дуже приємно і дуже надихає.

Назагал, мені завжди здавалися пафосом слова музик про те, що вони ладні грати навіть для однієї людини, якщо вона хоче їх слухати, а тепер розумію, що вони мають рацію. Головне, що тебе слухають і ти потрібен, я дуже радий з того, що у мене більше ніж один читач. Унікуди я не працюю, дякую вам всім, пані та панове!