Хороша і погана музика

Починаю чудово розуміти, чому деякі люди кажуть, що є тільки добра і погана музика. Мені абсолютно незрозумілі «неформали», які більше ніж на 5-10% слухають мейнстрімову попсу і навіть не приховують цього, а навпаки - пишаються цим. Як можна бути рокером або металістом і годинами ганяти у себе в аудіозаписах у ВК комерційний клубняк або просто попсу?!

Допомога друга в особистому питанні.

 

Зіткнувся в ВК з такою думкою: «Ніколи не намагайтеся допомогти комусь в його суто особистому питанні. Бо, ж  допомогти не вийде незалежно від ситуації. Буде добре, якщо ваша допомога не погіршить ситуацію. Але в підсумку все, що ви отримаєте це розчарування у власних силах і проблеми в спілкуванні з людиною якій так бажали допомогти. Ну, а тепер поясню, чому так впевнений у своїх словах, бо тут все просто. Люди такі істоти, що на найбільші граблі майже завжди мають наступити самотужки, інакше нам просто не зрозуміти що це саме ті граблі, а не килимок "welcome" ».

Проаналізуємо за пунктами:

1) Ніколи не намагайтеся допомогти комусь в його суто особистому питанні. Так, бо ж допомогти не вийде незалежно від ситуації. Якщо людина прохає про допомогу - відмовляти паскудно просто. «Новий» погляд «з боку» ніхто не скасовував. Можливість реальної допомоги - висока.

2) Буде добре, якщо ваша допомога не погіршить ситуацію. Так вирішувати проблеми іншої людини і не потрібно, а от підказати можливі рішення - варіант.

3) Але в підсумку все, що ви отримаєте це розчарування у власних силах і проблеми в спілкуванні з людиною, якій так бажали допомогти. Якщо змушувати її робити все, як ти вважаєш за правильне, то так воно і буде. Треба, щоб людина обирала сам, а ти тільки підказав можливі вирішення .

4) Люди такі істоти, що на найбільші граблі майже завжди мають наступити самотужки, інакше нам просто не зрозуміти що це саме ті граблі, а не килимок "welcome" ». Дурні люди - так, а от розумні таки, хоч трохи, але дослухаються і до близьких людей ...

Сльози, шмарклі та лайно.

Чимало здивувавшись, раптом зрозумів, наскільки ми, здебільшого , ледачі. Якщо судити навіть з ВК, то більшість статусів про: те, як важко працювати; як погано, що треба когось шукати; як погано, що країна бідна; як погано, що Айфон не такий придбали; як погано, що тебе не розуміють, коли тобі ліньки пояснювати тощо ... Тобто всі ці скарги - не більше ніж констатація безсилля і гнилої ліні ... Люди відмовляються розуміти, що не все в нашому житті дається єдине разовими діями, іноді треба докладати зусиль регулярно, а іноді тільки такі зусилля й допомагають вийти на новий рівень. У житті є місце не тільки для героїзму подвигу, але й героїзму належного дотримання рутини. Хоча, рутина не повинна «засмоктати», людина повинна залишатися готовою до звершень.

Літературне Запоріжжя 2012: підсумки.

 

На жаль,  за місяць в літературному житті Запоріжжя нічого на краще не змінилося. Діагноз - «Більшість подій, що відбуваються в Запоріжжі - нудні та не варті огляду» - знову підтвердився ... Ймовірно, кількість подій негативно позначилася на їх якості ... Потенційні відвідувачі таких заходів скаржаться: на «манежі» - ті самі; критику не враховують; багато шуму та безладу; нові обличчя - не вражають; занадто широкий формат; пишуть - нудно; виступають - погано тощо. Зрозуміло, що вони так, частково, виправдовують свої лінощі. Але, погодьтеся, диму без вогню - не буває. Однак, все ж є деякі позитивні тенденції в розвитку активних запорізьких ТО і про це напишу детальніше ...

1. Літклуб 99. У 2012 брав активну участь у створенні адекватної української літературної критики, привозив до Запоріжжя відомих письменників національного та міжнародного масштабів, видали кілька досить цікавих і якісних книг, провели низку презентацій. Головний мінус - відверто слабке інформування про події.

2. ТО «Цинамон». У 2012 змінили розташування на більш розкішний заклад, експериментували з форматами, завжди ретельно відбирають виступаючих, намагаються запрошувати цікавих людей не з ТО і задіяти митців з інших міст. Удало вибирають музикантів. Головний мінус - особливо в другому півріччі, припинили ретельно прописувати програму на кожен вечір, був ефект «кота в мішку».

3. ТО «Літ П». У 2012 запам'яталося великою кількістю опен-ейрів, вдалими музичними флешмобами, якісними сольниками для місцевих і приїжджих авторів, цікавим музично-літературним концертом в рок-клубі. Головний мінус - погане фото та відео забезпечення подій, мала і середня тривалість деяких подій.

4. ТО «Нелітературні зустрічі». У 2012 запам'яталися повним спектром творчих подій: від літературних і музичних до пов'язаних із сучасними дизайном і живописом. Активно задіювали багатьох відомих представників професійної богеми. Головний мінус - заходи цього ТО відбуваються вкрай рідко.

5. ТО "СтихіЯ". У 2012 влаштували доволі велику кількість заходів спрямованих на виявлення молодих і не відомих загалу талантів. З не завжди вдало залучають до виступів музикантів. Активно займаються відродженням літературного слему в Запоріжжі, успішно провели величезний конкурс цього напрямку. Намагаються співпрацювати з богемою інших міст. Головний мінус - на спільних концертах цього ТО була «каша» в програмі.

 

Приємно відзначити також той факт, що не зволікають й окремі ентузіасти, так, кілька цікавих за складом тих, хтов виступав і пристойних за місцем проведення подій влаштували - Євген Бережний і Святослав Колесник. Втім, чітко зрозуміло, що до не дуже вдячної запорізької публіки, яка страждає на завищені очікування,  додаються проблеми з нормальним літературним менеджментом, матеріальним забезпеченням заходів і адекватною взаємодією з літературним процесом інших міст і регіонів України.

Вторинність…

Моє зацікавлення культурою та побутом Молдови привели мене до  шоу «Оно же Show.», яке, майже ідеально, копіює українське шоу «незручних» запитань - «Дурнєв +1». 3’явилась думка про те, що  наші та  молдавани просто взяли цю ідею десь на Заході. Дуже вже помітна подібність підходів: пересічна зовнішність та нав'язлива поведінка ведучих.

 Я розумію, що це - мейнстрім і на розвивальний компонент тут акцент не роблять, а все - тільки заради розваги. Але, невже у нас в Україні мало своїх розумних людей і гарних ідей? Невже мало розумних людей в Молдові? Чому всі, головно, один у одного копіюють?

Новий рівень літературного процесу в Запоріжжі

Те, що відбулося за останній рік - неймовірний прорив, якісний стрибок у розвитку незалежного літературного процесу Запоріжжя. Я висвітлював більшість більш-менш цікавих і різних за  концепціями заходів міста Запоріжжя. Тенденція така,що «офіційний» літературний процес, як тривав так і триває, головним чином, у межах заходів Спілки  письменників України й маловідомих літературних об’єднань «старої школи», незалежний жеж, раніше представлений, головно, слем рухом і незначно, альтернативними творчими об'єднаннями сильно змінився.

Тепер можна сміливо затверджувати про занепад слем руху й уливання його  найяскравіших представників у події, які влаштовують нові альтернативні творчі об'єднання. З нових альтернативних творчих об'єднань варто виокремити такі: «Своєрідне Коло», «Нелітературні зустрічі», «Цинамон», «Літ П». Якщо раніше альтернативні творчі об'єднання проводили, головно, оупен-ейри або ж брали участь у фестивалях, то сьогодні закріпившись у кав’ярнях міста вони почали функціонувати набагато ефективніше, ніж раніше в місті заклекотіло літературне життя. Саме завдяки цим об'єднанням дебютує дуже багато  літераторів і музикантів-початківців.

Подібно до США і Європейських країн, жива, нова література, стає інтелектуально-розважальною, з тією лише відмінністю, що, наприклад у США в кав’ярнях і клубах улаштувався слем рух у нас - нові альтернативні творчі об'єднання, що пропонують публіці в більшою або меншою мерою смачний коктейль із музичної й літературної творчості.

Однак, всеж відзначу, що незважаючи на прогресивний характер й активність низки нових альтернативних творчих об'єднань, їхній лідер у Запоріжжі - Літклуб 99, як стояв, так і стоїть окремішно, будучи, поза сумнівами, абсолютним лідером. Адже Літклуб 99 уже давно вийшов і міцно стоїть на республіканській літературній арені, чого новачкам, ще треба досягти...

Декілька слів...

Нарешті затяжний й, доволі малоприємний, період перевантажень і мікроблогінгу, схоже, добіг кінця. Нарешті я можу написати у свої основні блоги. Хоча, взагалі-то, писати й нема про що. Більшість подій, що відбуваються у Запоріжжя - нудні й не варті огляду. Життя ж - досить рутинне, звичайно, не без маленьких радощів, але писати про них по блогах, якось - зайве... Так що, от, власне й нема про що писати, хоча, вчора виступив на поетично-музичному вечорі «Замітки на полях 2», але про цю подію - в іншому пості.