Тухла осінь.

На вулиці якісь мутні напівдощі. Мерзенна, напівхолодна, сира погода. Люди або злі, або на своїй хвилі. Нічого цікавого не відбувається. Робота, принаймні саме зараз, нудна і одноманітна. Навколо сама"тухлятина". Фе.

Нежить та шашлик.

Після чотирьох днів самітництва, які були викликані раптовою застудою, друзі вирішили мене провітрити і покликали мене з собою в село. Всі мої заперечення, мовляв у мене ще досі нежить, тощо, були відкинуті. Тобто я мав їхати з ними в будь-якому разі. Назагал добре. В результаті вони виявилися правими, там було де грітися. Працювати я, цього разу, геть не працював, а смажив всім шашлик, для них  з м'яса і курки, а для себе з риби. Шашлики всім сподобалися. Я чудово провів час, а наступного разу в два рази більше працюватиму разом з ними.

Кумедна критика субкультур.

Найчастіше критика субкультур настільки тупа, що її навіть не варто спростовувати. Вона сама себе дискредитує. Однак іноді бувають випадки, коли критик намагається здатись інтелектуалом і стверджує щось на кшталт: “Субкультури. Коли багато людей однаково не такі, як усі” або ж “Субкультури - не спосіб виділення з натовпу, а лише перекочування до стада трохи меншого”. Найсмішніше те, що такі твердження - універсальні формули, куди можна, замість слова “субкультура”, підставити все, що завгодно.

 

Не вірите? Давайте спробуємо! В'язання хрестиком. Коли багато людей однаково не такі, як усі. Ходіння в школу. Коли багато людей однаково не такі, як усі. Гарно одягатися. Коли багато людей однаково не такі, як усі. Й друга формула. Рибалення з друзяками - не спосіб виділення з натовпу, а лише перекочування до стада трохи меншого! Закривання огірків - не спосіб виділення з натовпу, а лише перекочування до стада трохи меншого. Купування пряників - не спосіб виділення з натовпу, а лише перекочування до стада трохи меншого. Кумедно, правда? )))

Працюєш внікуди?

Часом складається враження, що працюєш внікуди, особливо це стосується журналістики, блоґінґу, письменництва. Але, потім з тобою контактують геть незнайомі люди, які, як виявляється, не тільки читають, а й високо поціновують те, що ти пишеш. Це дуже приємно і дуже надихає.

Назагал, мені завжди здавалися пафосом слова музик про те, що вони ладні грати навіть для однієї людини, якщо вона хоче їх слухати, а тепер розумію, що вони мають рацію. Головне, що тебе слухають і ти потрібен, я дуже радий з того, що у мене більше ніж один читач. Унікуди я не працюю, дякую вам всім, пані та панове!

Форсмажорна праця.

Найпростіше пояснення того, чого не можна розписувати для себе занадто щільний графік - це можливість форсмажорних робіт. Саме таку працю мені «підкинула» нещодавня буря, яка хвацько поламала чимало дерев. Частину дня сьогодні і більшу частину дня завтра я працюю лісорубом / дроворубом. Чи міг я це запланувати? Ні. Чи міг я цьому запобігти? Ні. Цей факт доводить лише одне: робоче навантаження треба розподіляти нещільно, щоб не потрапляти в непотрібні цейтноти.

Хочете бути професіоналом? Будьте!

Хочете бути професіоналом? Будьте! Скиглення про те, що немає роботи, Вас не беруть, Вас не вважають за професіонала - це все відмовки! Відмовок не може бути взагалі! Навіть, якщо Ви не маєте профільної освіти, Ви можете придбати в книжковій крамниці, або скачати в Інтернеті, різні посібники та поступово підвищувати свій рівень. Справжній професіонал - це той, хто живе своїми професійними інтересами. Тільки так і жодним іншим чином! Професіоналізм - це магія вмілості, а не вченості. Вмілість - дитя практики, а хороша практика – результат знань, які реально працюють.

Морок, морок, морок...

Я вже давно не пам'ятаю такого дна апатії. Я й не помітив, як і коли я дозволив собі так "скиснути". Але, я цей момент вже второпав і працюю над тим, щоб викараскатися з цього "штопору". Я значно збільшив фізичне та розумове навантаження.  Думаю, що незабаром наздожену і пережену навіть нормального себе. Побажайте мені вдачі, друзі!