Чим відрізняється аматорське мистецтво від професійного?

Нещодавно подивився кілька відео професійних працівників культури, якщо порівняти їх з відео аматорів, то можна підкреслити одне - у професіоналів досить високий рівень виконання. Хоча, у професіоналів, найчастіше, дуже нудний матеріал . Зрозуміти професіоналів можна, вони намагаються виконувати тільки перевірене часом і схвалене публікою. Інша справа, що навіть бездоганне виконання хітів 10-50 річної давнини не рухає мистецтво вперед. Той свіжий творчий заряд, який є у аматорів - теж дуже важливий.

Мій Шевченко

Сьогодні виповнилося 200 років з дня народження Тараса Григоровича Шевченка. Мій Шевченко - зовсім не депресивний , суворий і майже комуністичний дідусь , яким його малювала радянська пропаганда і зовсім не дух національного опору й найдотепніший русофоб з палаючими ненавистю очима , яким його бачать багато українських націоналістів . Мій Шевченко - це справжній українець поза політичними штампами : патріот , красень , талановитий , зухвалий , волелюбний . Людина , що вийшла із самої бідності не завдяки кар'єризму , підступу і злодійству, зраді, а завдяки вірі у високе , у свої ідеали.

 

Мій Тарас Григорович Шевченко бере все найкраще від Західної Європи , України та Російської Імперії. Він пише картини про рідну Україну в чудовому , епічно- фламандському стилі, звичайні українські типажі того часу набувають на його картинах аристократичного шарму і грації .

Тарас Григорович не ставиться до народної української традиції сухо і по- етнографічному , адже ця традиція - частина його душі. Велика частина його творчості розкриває перед нами справжню незліченніст скарбів української культури , її діаманти, які попросту ніхто не хотів помічати в пилу моди і кон'юнктури.

 

Мій Тарас Григорович Шевченко - друг російських інтелектуалів і опозиціонерів , друг людей вільної і високої думки, він чітко знав, чим відрізняються росіянин і москаль , він підтримував боротьбу за свободу та ідентичність не лише українського , а й інших народів , закритих у в'язницю Російської імперії.

Мій Шевченко не поділяє пушкінських поглядів про « і нині дикого Тунгуса » , мій Шевеченко захоплюється волелюбністю і хоробрістю Кавказу , яскравістю і самобутністю побуту і традицій казахів. Мій Шевченко ловить поезію у всьому: в боротьбі за свободу , в дівочих образах , в картинах побуту , в природних явищах ... Мій Шевченко вчить : « І чужому навчайтесь , і свого не цурайтесь . » « У кому немає любові до країни рідної , ті серцем жебраки каліки. »« Любов є життєдайний вогонь в душі людини. І все, що створене людиною під впливом цього почуття, відзначено печаткою життя і поезії. »

 

Про музичних гурманів

 Що мене дратує в більшості ТП, гіпстерів, неформалів, людей "які знаються на музиці"? Те, що вони годинами можуть шукати "круті фішки" в творчості масових гуртів і виконавців, а коли їм ставиш дійсно рідкісну та цікаву музику, то, найчастіше, чуєш щось кшталту: "Вимкни це лайно!" ...

Мистецтво та політика

Політика - справа брудна і мерзенна . Тільки коли я був дитиною й юнаком я вірив у неї . З часом я зрозумів , що є речі набагато глибші та вищі за політику, наприклад мистецтво. Але вся біда в тому, що повноцінне мистецтво можливе тільки в мирних і багатих країнах , де є зв'язок поколінь , де людям не потрібно думати , як забезпечити свої базові потреби кожен день.

Конфліктуючи , воюючи і не розвиваючись на належному ступені , будь-яка країна , в першу чергу , залишається дикою. Залишається варварською. У мистецтві залишаються і відтворюються тільки найпростіші його форми. Фактично високе і середнє мистецтво зникає , а народне залишається , але в скаліченому вигляді. Мистецтву потрібен політичний мир , як внутрішній , так і зовнішній.

Мілітаристські твори та пропаганда - це не зовсім мистецтво. Це радше продукт ремісників від мистецтва , який виконує чіткі цілі. Я не сперечаюся з тим , що завдяки високому рівневі майстерності цих ремісників , мілітаристські твори можуть жити століттями, навіть стати класикою (згадаймо поезії Бертрана Де Борна ) , але хіба війна - це цивілізовано ? Хіба люди народжуються для того, щоб ображати і вбивати один одного? Хіба мета мистецтва виключно оспівування своїх і гніт ворогів? Ні. Мистецтво - це річ миру , річ добробуту. Мистецтво служить вічності , а політика - поточному моменту ...

Революція Євромайдан

 

Наша країна змінилася. Я не даю оцінки змінам, я просто кажу, що вона вже ніколи не буде такою, як була. ЄС і США підтримують нас. У нас є певні розбіжності з Росією, але я переконаний, що вони мають тимчасовий характер. Я сподіваюся, що нова історія України буде яскравою і процвітаючою. Моліться за Україну, любі друзі.

Коли інформування скидається на Інтернет

Тільки зараз, коли в Україні відбуваються визначні події, я нарешті почав розуміти як же ж кепсько працює система інформування населення. Хай,  якщо б це було тільки в Інтернеті, але ж і в офіційних ЗМІ дані можуть радикально відрізнятися залежно від господаря та країни. Найбільше мене «вбивають» повідомлення без фактів, де самі емоції ... Наче блоґ якийсь дівиці читаєш! Що це? Інтернетизація ЗМІ? Побічний ефект цензури і самоцензури, форматів?

Анґстішка

Останні кілька днів я був пекельно слабкий після ангіни і пекельно анґстував. Слава Богові, що все це марення минуло. Жахливо бути, як дідусь і втомлюватися від невеличких прогулянок так, ніби бігав. Зловив себе на думці, що старість обов'язково треба зустрічати у відмінній фізичній формі, щоб не вмирати овочем. Бажаю всім бадьорості, друзі й подружки.