Важливість самокритики.

В дитинстві я часто думав, а чому одні люди розвиваються все життя, а інші - ні? Виявляється, все просто! Ґрунт для продовження розвитку - самокритика. Так, якщо людина розуміє, що вона не ідеальна і в чому саме, то вона змінює себе далі. На жаль, більшість людей ігнорують той факт, що досконалість не має меж. Більшість людей не бачать сенсу в постійному зростанні. Це через те, що вони втрачають самокритику.

Концерти в Україні періоду АТО.

Росіяни та інші іноземці питають мене про те, що зараз з концертами в Україні? Більшість закордонних зірок скасували свої концерти в Україні, скасовані і багато фестивалів. Але, концерти все одно відбуваються, більш того істотно подешевшали квитки на них. Люди ходять на концерти рідше, але в залах уже немає випадкових людей. Всі добре знають, куди вони йдуть. Люди почали активніше відкривати для себе місцеві таланти.

Апогей кризи кінематографа.

За останні 34 роки відбулося остаточне розділення масового і елітного кінематографа. На мою скромну думку, років 9-10 тому настав етап найглибшого занепаду сучасного кінематографа. Що дає мені право стверджувати це? За кілька останніх років майже всі масові фільми - або екранізації чогось, або рімейки, або геть сірі і нічим не пам'ятні стрічки. Концептуальне ж кіно (елітне) стало добіса «клинити» в бік усього периферійного, маловажливого, незначущих деталей, основний пошук ідей наче ігноровано.

Піратство вбиває масове кіно, піратство суттєво занижує прибуток від показів. Зацикленість на сфері фестивалів вбиває концептуальне кіно. Тобто і перший, і другий вид кіно чітко деградує і  це має дуже сумний вигляд.

Так, до слова, зовсім неясно чи конкурує традиційний кінематограф з Інтернет сервісами, кшталту Ютюб і Вімео і, якщо так, то яким чином? Чи не почали люди більше дивитися саме кліпи, а не великі відео? Може криза кінематографу, якраз і пов'язана не стільки з піратством і закритістю деяких кіноспільнот, скільки з цією самою, поки що маловивченою, конкуренцією?

Субкультурні позери.

Навіть, якщо Ви - людина далека від світу субкультур, то Ви все одно десь чули про несправжніх рокерів, металістів, панків... В субкультурах таких несправжніх називають позерами. Ці люди не субкультуники, а ті, хто наслідує субкультурників. Як будь-які наслідувачі вони мають жалюгідний вигляд і найчастіше дуже нечітко уявляють собі те, що вони власне наслідують.

Звідки ж вони беруться, і який сенс для них наслідувати? Коли діти стають підлітками, вони, найчастіше, віддаляються від своїх найзвичайніших батьків в бік чогось незвичайного, одним з варіантів такого незвичайного є субкультури. Здавалося б, в субкультуру так приходить і більшість субкультурників. Так, але, субкультурники відрізняються від позерів тим, що вони розвиваються в субкультурі та розвивають субкультуру, а позери тільки копіюють субкультурників і субкультурну моду.

Позери завжди поводяться, як діти, які поводяться, як дорослі. Позерам нецікаво вивчати історію, сутність і цінності субкультури. Вони дивляться на власне субкультурників і намагаються копіювати їх в струмені свого розуміння того, як мають поводитись субкультурники. Позери полюбляють не субкультуру і субкультурників, а своє уявлення про них, свій міт про них. Чи треба детальніше пояснювати, чому позери не мають рації та чому їх зневажають в будь-якій субкультурі?

Про поганий бік ентузіазму.

Здається, що ентузіазм - це завжди добре і схвально. Але, насправді не все так добре. Найчастіше ентузіасти хочуть щось розламати або когось образити. Поганий бік ентузіазму ... Чому люди не «випускають пару» в дозволених місцях і законними методами? Чого не вистачає більше: розуму чи совісті?

Нудні люди.

  Я досить часто бачусь з людьми у яких хобі - це їхнє приватне життя. Ні, я не те щоб заперечую те, що домашнім господарством треба займатися, але замикатися на ньому після роботи - це занадто. До речі, наявність дітей чудово сприяє тому, що люди стають «робота-дім», стають жахливо нудними. Але, мене, мабуть, вражає навіть не це, а те, що всі ці люди мали таланти й інтереси. Куди все це поділося?

Головна перевага дотримання режиму дня.

У чому полягає головна перевага дотримання режиму дня? Ви можете багато працювати, тоді, коли більшість ще спить і при цьому відмінно себе почувати. Режим особливо важливий, якщо Ви працюєте інтелектуально. Натхнення дуже рідко відвідує утомлених, а особливо рідко перевтомлених і виснажених людей. Адже саме інтелектуальна робота без натхнення – це, як політ без крил. Тому режим дня вкрай важливий і тут нічого з цим не зробиш.