Барно-кав’ярна криза організації заходів в Україні.

Можливо, я і не маю рації, але я чітко бачу криза організації подій в Україні. Всі більш-менш великі організатори та концертні агенції, переважно, працюють з попсою, з тими з кого прибуток буде точно і буде пристойним, працюють по найбільших місцям для концертів в місті.

Більш-менш цікавих та оригінальних ж артистів, найчастіше, привозять і запрошують керівники палаців культури, нічних клубів, кав'ярень і навіть барів. Це у режимі «ну, весь райдер не обіцяю, але щось зроблю». Зазвичай ці дрібні організатори вкрай рідко можуть собі дозволити нормальну рекламу події, спеціальне збирання людей, або, навіть, якісні афіші для них - щось позамежне.

Фактично некомерційні гастролери прирівнюються до місцевих діячів культури або навіть просто лабухів, тільки заїжджих. Не дивно, що після такого «теплого привітання» дуже багато артистів забувають шлях до нашого міста, щонайменше на кілька років.

Але, хіба в барно-кав'ятрній кризі організації винуваті лише лихі дрібні організатори? Звичайно ж - ні. Багато в чому в цій ситуації винен і відвідувач подій. Винен він у тому, що у нього, часто-густо, немає слуху і смаку, в тому, що дуже часто він відверто куйовдиться нормально платити за нормальний концерт, в тому, що волає, як він любить той чи інший гурт, а сам вантажить їхні пісні з Інтернету у піратів, а його футболка з цим гуртом надрукована в магазині сувенірів за рогом ... Допоки та чи інша сцена потрібна не нам, а господарям кафе і барів, все так і буде на цьому рівні

Сучасні дикуни.

Ці люди не володіють іноземними мовами, нічого серйозного не читають, не дивляться і не слухають, займаються тільки споживанням. Вони не релігійні і далекі від народних традицій, але сприйняти атеїзм і атеїстичну філософію вони нездатні, а сучасні погляди на світ здаються їм дикістю і надмірною свободою. Працюють такі люди «для пунктику» і щоразу, чекають на п'ятницю вже в понеділок. Звідки у цих людей свої культура та цивілізація?

Одне з двох.

Одне з двох. Або ти керуєш життям, або воно керує тобою. Якщо ти уникаєш відповідальності і рішень, то рано чи пізно, хтось візьме на себе твою відповідальність і твої рішення, а значить, ти будеш позбавлений права, навіть права дорадчого голосу. Просто станеш чиєюсь маріонеткою. Не бійся управляти життям, це важко, але воно того варто.

Профілі мертвих знайомих.

Відразу в двох соціальних мережах мені сьогодні видавало профілі знайомих, які померли. Дивишся на фотографії молодих і красивих людей, профілі повні інтересів й амбіцій, а все ... З жахом розумієш, що цих людей більше не зустрінеш, не вип'єш з ними кави, не побалакаєш про життя, вони назавжди залишаться такими, як на світлині та вічно будуть жити в серцях у тебе і тих, хто їх знав, вони будуть згустком асоціацій і емоцій, образом ... Треба цінувати свій час тут. Memento mori.

Відвідав торгівельно-розважальний центр «Аврора».

Я - людина далека від споживацької тусівки, але те, як піарили ТРЦ «Аврора» промайнути було неможливо. Навіть гіпстери та інша прогресивна молодь писали в соцмережах і блоґах про це відкриття. Ось і я, дещо піддався стадному відчуттю. Прийшов, побачив, оцінив. Витратно, гарно, молодіжно. Добре, що у нас з'являються такі місця. Місто, принаймні в торгівлі, виходить на новий рівень.

Самовдосконалення

Відновив свою роботу над розробкою своєї системи самовдосконалення. Вже є певні результати, що не може не тішити ... Якщо все вийде, то почну перетворювати свої напрацювання в книгу

Про ручки й олівці.

Справжнє письменництво і справжня журналістика - це всеж писати твори олівцем або ручкою, а потім набирати їх на комп'ютері. Так більше думаєш над текстом, а значить, він виходить трошки краще ...