Апогей кризи кінематографа.

За останні 34 роки відбулося остаточне розділення масового і елітного кінематографа. На мою скромну думку, років 9-10 тому настав етап найглибшого занепаду сучасного кінематографа. Що дає мені право стверджувати це? За кілька останніх років майже всі масові фільми - або екранізації чогось, або рімейки, або геть сірі і нічим не пам'ятні стрічки. Концептуальне ж кіно (елітне) стало добіса «клинити» в бік усього периферійного, маловажливого, незначущих деталей, основний пошук ідей наче ігноровано.

Піратство вбиває масове кіно, піратство суттєво занижує прибуток від показів. Зацикленість на сфері фестивалів вбиває концептуальне кіно. Тобто і перший, і другий вид кіно чітко деградує і  це має дуже сумний вигляд.

Так, до слова, зовсім неясно чи конкурує традиційний кінематограф з Інтернет сервісами, кшталту Ютюб і Вімео і, якщо так, то яким чином? Чи не почали люди більше дивитися саме кліпи, а не великі відео? Може криза кінематографу, якраз і пов'язана не стільки з піратством і закритістю деяких кіноспільнот, скільки з цією самою, поки що маловивченою, конкуренцією?

Субкультурні позери.

Навіть, якщо Ви - людина далека від світу субкультур, то Ви все одно десь чули про несправжніх рокерів, металістів, панків... В субкультурах таких несправжніх називають позерами. Ці люди не субкультуники, а ті, хто наслідує субкультурників. Як будь-які наслідувачі вони мають жалюгідний вигляд і найчастіше дуже нечітко уявляють собі те, що вони власне наслідують.

Звідки ж вони беруться, і який сенс для них наслідувати? Коли діти стають підлітками, вони, найчастіше, віддаляються від своїх найзвичайніших батьків в бік чогось незвичайного, одним з варіантів такого незвичайного є субкультури. Здавалося б, в субкультуру так приходить і більшість субкультурників. Так, але, субкультурники відрізняються від позерів тим, що вони розвиваються в субкультурі та розвивають субкультуру, а позери тільки копіюють субкультурників і субкультурну моду.

Позери завжди поводяться, як діти, які поводяться, як дорослі. Позерам нецікаво вивчати історію, сутність і цінності субкультури. Вони дивляться на власне субкультурників і намагаються копіювати їх в струмені свого розуміння того, як мають поводитись субкультурники. Позери полюбляють не субкультуру і субкультурників, а своє уявлення про них, свій міт про них. Чи треба детальніше пояснювати, чому позери не мають рації та чому їх зневажають в будь-якій субкультурі?

Про поганий бік ентузіазму.

Здається, що ентузіазм - це завжди добре і схвально. Але, насправді не все так добре. Найчастіше ентузіасти хочуть щось розламати або когось образити. Поганий бік ентузіазму ... Чому люди не «випускають пару» в дозволених місцях і законними методами? Чого не вистачає більше: розуму чи совісті?

Нудні люди.

  Я досить часто бачусь з людьми у яких хобі - це їхнє приватне життя. Ні, я не те щоб заперечую те, що домашнім господарством треба займатися, але замикатися на ньому після роботи - це занадто. До речі, наявність дітей чудово сприяє тому, що люди стають «робота-дім», стають жахливо нудними. Але, мене, мабуть, вражає навіть не це, а те, що всі ці люди мали таланти й інтереси. Куди все це поділося?

Головна перевага дотримання режиму дня.

У чому полягає головна перевага дотримання режиму дня? Ви можете багато працювати, тоді, коли більшість ще спить і при цьому відмінно себе почувати. Режим особливо важливий, якщо Ви працюєте інтелектуально. Натхнення дуже рідко відвідує утомлених, а особливо рідко перевтомлених і виснажених людей. Адже саме інтелектуальна робота без натхнення – це, як політ без крил. Тому режим дня вкрай важливий і тут нічого з цим не зробиш.

Невеселе нагадування від Мейл.ру.

Сьогодні одному моєму знайомому могло бути 37. Про це радісно повідомляє Мейл.ру. Але, йому могло бути ... Життя - штука непередбачувана, тому кожен день треба робити не тільки те, що ти маєш робити, але і те, що ти любиш. Жоден не знає, коли «годинник зупиняться». Цей мій знайомий теж не знав. Шкода його, він був сонячною, життєрадісною людиною не те, що більшість. Хай земля буде йому пухом ...

Nulla dies sine linea !!!

І всеж я наважився писати в свої основні блоґи кожного дня (остаточно це вирішив). Nulla dies sine linea !!! Не можна втрачати свій журналістський клас, та й я ж дуже полюбляю блоґінґ, що є, то є. Чи будуть мої дописи надто нудними або побутовими? Буду намагатися, щоб не були. Чи буду я писати великі пости? В свій окремий блог буду, а в ті, що на блоґ-платформах не буду, тому що там будуть нотатки. Дякую за увагу і бажаю Вам приємного читання моїх блоґів!