Citius, Altius, Fortius!

Усе більше дисципліную й упорядковую себе. Стрімке збільшення робочого навантаження і бажання жити, а не існувати, потяг до того, щоби ставати все краще і краще змушують постійно підвищувати свої можливості - збільшувати працездатність і ступінь стресостійкості.

Ніколи ще не відчував себе так добре і гармонійно як зараз. Все більше і більше переконуюсь, що все потребує якісного і систематичного тренування ... Сумлінно тренуюся і знаю, що до моєї межі ще дуже далеко, що я можу і буду ще краще ...

Зустріч із письменником Валентином Терлецьким (Запоріжжя)

23 вересня о 12:20 у Класичному Приватному Університеті запорізька філія літклубу “МАРУСЯ” проведе зустріч із письменником Валентином Терлецьким.

Валентин Терлецький – запорізький письменник та рок-музикант. Фронтмен рок-гурту «Декаданс». Є переможцем конкурсів «Міський молодіжний роман» (2 місце) та «Євроформат» (1 місце). Його автобіографічна трилогія, з якої світ побачили лише 2 книги – «Рок-н-рол, стакан, кохання» та «Хроніки міських божевільних», продається в багатьох книжкових крамницях України.

Місце: Класичний Приватний Університет, м.Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-Б

Дата і час: 23 вересня, 12:20

Я й футбольний клуб «Металург» Запоріжжя

Як відомо, багато речей повністю розумієш тільки згодом. Я завжди полюбляв футбол. Ще із глибокого дитинства із задоволенням дивився більшу частину основних матчів національної збірної, світових й українських клубів. Але, завжди, як мені здавалося, був далекий від того, щоб називати себе вболівальником.

Мій дідусь, ще в 60-х, після переїзду до Запоріжжя, завжди ходив на футбол і вболівав за ФК «Металург» Запоріжжя. Не дивно, що коли мені було 6 років він взяв мене із собою на футбол. З тих часів я якось мимоволі стежу за успіхами запорізького Металурга, дивлюся теле трансляції матчів, читаю, що пишуть про клуб у пресі.

Не вважаючи себе вболівальником запорізьких металургів, я завжди з радістю обговорював з іншими людьми, небайдужими до футболу, схеми які застосовував Металург, ступінь талановитості гравців тощо. Особисто знайомий з деякими ветеранами Металурга, вихованцями дитячої футбольної школи Металурга.



Дивно, але все це так і не переконало мене, що я все-таки вболіваю за ФК «Металург» Запоріжжя. Усвідомлення цього з’явилося тільки зараз. Запорізький Металург - це не просто ще одна команда, це команда з рідного й улюбленого міста, команда, яку я знаю з дитинства, команда за яку грали мої знайомі й друзі, команда підприємства на якому працювали мої родичі... Нехай ця команда зараз переживає не кращі часи й грає в Першій Лізі, але я дивлюся матчі, так само тримаю за запорожців кулаки. Бажаю команді тільки найкращого.

Найкращий у світі клуб - запорізький Металург!

Чудовий кіт

Гарні манери, холодна незворушність, педантична акуратність, сьогодення мужність... Думаєте це про людину? Аж ніяк! Це про кота. Він не завжди їсть неспішно й з гідністю, готовий годинами бути в засідці й чекати необережних голубів, вилизує свою шерстку до блиску, майже не боїться собак і готовий захищатися від них. Чудовий кіт, якби в мене не було б хатніх тваринок - точно взяв би його собі.

На хвилях поезії природності...

Тиша. Сильна, індигова ріка виграває на сонці м’язами плавних хвиль. Ніжний вітер тремтливо погладжує траву. Ледь вище трави раз по раз, майже невагомо, пролітають коники. На теплих каменях, жмурячись від задоволення відпочивають візерункові змії... Сядеш біля стежки, розслабишся й, начебто, розчиняєшся в цій споконвічній степовій природності, непідробній глибині й чарівній могутності життя...

У Росії дівчинці дали ім'я на честь президента

У місті Омську батьки назвали доньку - Медмія. Як виявилося, на честь Президента Російської Федерації Дмітрія Анатольєвіча Мєдвєдєва.

"Мєдвєдєв перший по-справжньому ліберальний демократичний президент Росії. Ми довго думали, як назвати нашу доньку. Був би син, дали би йому ім'я Дмитро. Зрештою, спробували скоротити Мєдведєв Дмітрій Анатольєвіч до абревіатури й вийшло дуже гарне жіноче ім'я", - прокоментували батьки.

От уже, воістину, культ особистості, іноді, набуває комічних форм.

Спека й творчі муки

У таку пекельну спеку працювати вкрай важко, от і з’являється ідея зайнятися творчістю. Звичайно, якщо натхнення немає, то займатися творчістю - марно. Але, як виявляється, навіть у випадку його наявності, за такої температури продуктивність творчих мук - мізерно мала. Ні, я, звичайно, не кляну не дар, ні музу. Але за годину-півтора відносної натхненності вдалося написати тільки дві-три більш-менш стерпних чернетки... Жах... Цілком розумію глибину змісту словосполучення - «плавиться мозок».