Літклуб «Маруся» у Запоріжжі.

Приїхав майже весь актив літклубу «Маруся» і Вано Крюґер. Презентаційна частина була успішною, прочитали добре, був приємний контакт із аудиторією. Влаштував для гостей невелику екскурсію містом. Хотілося показати багато й швидко, не дивлячись на мороз, все-таки показав більшу частину центра. Чудово провів час зі своїми київськими літературними соратниками.

Ніжний пітон утоми.

Утома нагадує пітона, вона обвиває тебе повільно, але впевнено й міцно, неминуче ніжно й смертельно важко. Настільки важко, що ти навіть не припускаєш думки пручатися їй. Утома холоднокровна, вона гріється твоїм теплом і стає усе тепліше й тепліше, заспокоює й присипляє тебе, а потім неспішно заковтує тебе. І от, ти дивишся на годинник, робота в тому жеж стані, що й була, а кілька годин втрачено, ти їх просто проспав, і ще й цей пітон утоми ніжно позаламував твоє тіло...

У Росії з'явився перший мусульманський телеканал

У Росії запрацював перший мусульманський телеканал. За інформацією офіційного сайту Ради муфтіїв, канал поки ще працює в тестовому режимі.

До слова, ще два роки тому Президент Росії Дмітрій Мєдвєдєв стверджував про потребу створення в Російській Федерації телеканала, в ефірі якого імами й фахівці з теології викладали б і пояснювали телеглядачам основи традиційного ісламу. Президент також підкреслював, що подібний телеканал був би потрібний у тих регіонах, де живуть російські мусульмани.

Як до цього ставитися - особиста справа кожного. Але особисто мене тішить той факт, що в наших сусідів з'явився ще один канал, мета якого не відбивати масову свідомість і не потурати їй, не культивувати секс, насильство, вульгарну світськість, не «впарювати» телеглядачам якусь дурницю, а долучати до культури, множити корисні знання, просвіщати.

Блюз чотирьох стін.

Блюз чотирьох стін - такий стан, коли ніяк не можеш вибратися із квартири, і, це вже до того набридає, що починається якась непояснювана туга, легка, але впевнена, як блюз. Ця туга поступово й убиває в тобі все бажання працювати, спокушає розслабитися відпочити. Тільки від такого «відпочинку» працювати краще не починаєш, а навіть навпаки це - деморалізує. Блюз чотирьох стін нав'язливий, але головне - не здаватися йому.

Перешкоди й складнощі.

Перешкоди й складнощі були й будуть завжди. Скиглити про те, що вони існують - даремно. Потрібно чітко бачити мету, високу мету і йти до неї долаючи всі перешкоди й складності. Власне факт боротьби за щось - це вже величезний крок на шляху до досягнення мети. Якщо ж ця боротьба осмислена й безкомпромісна, самовіддана - успіх обов'язково буде. Талант і працьовитість - ось батьки справжнього успіху.

Знову працюю після перерви.

Довго нічого не писав до блогів. Це - погано, звичайно, але життя було настільки насиченим, що реально ніколи було. Ось, нарешті викроїв трохи часу на блогінг. З 20 січня відбулося багато чого цікавого і захоплюючого й навіть незабутнього: відбулися зміни в особистому житті, з'їздив на конференцію в Донецьк, написав кілька нових текстів.

Як людина культурна і вихована про особисте писати не буду (воно на те й особисте, щоб не кричати про це на кожному кроці.)

Конференція в Донецьку (ДонНУ) минула відмінно. Високий науковий рівень, доброзичлива й робоча атмосфера, дбайливе ставлення до гостей, раціональний хронометраж виступів, - все це залишило дуже приємне враження. Про саме місто варто сказати, що воно занадто стереотипізоване у нашій свідомості, гопників у ньому не більше ніж у, скажімо, Запоріжжі або Дніпропетровську, зовні місто нагадує рідне Запоріжжя: те ж комбінування комунальних і приватних будинків, майже така ж інфраструктура. На другу добу мені вже здавалося, що я просто десь у Запоріжжі, куди ще до того не заїздив. Загалом, уперше так, але в гостях був майже як удома. З місцевих визначних пам'яток найбільше запам'ятався Парк кованих фігур ( або Алея майстрів).


Написав кілька нових текстів. Частина з них занадто особисті, для опублікування, інша частина - скоріше замальовки й заготовки, чим щось готове. Загалом наразі люблю, працюю й здраствую ! Чого й Вам бажаю, любі читачі мого блогу.

РПЦ запропонувала запровадити "дрескод"???

„РПЦ запропонувала запровадити дрескод“ уже кілька днів така новина розбурхує Рунет. Чомусь я навіть і не сумнівався, що таке формулювання - усього лише результат «зіпсованого телефону». Насправді йшлося про особисту світоглядну позицію Протоієрея Всєволода Чапліна. Протоієрей Всєволод Чаплін сказав наступне: «Розпустна зовнішність і поведінка - прямий шлях до нещастя». А потім, пояснив свою позицію на чітких прикладах такої розбещенності.

Переважна більшість блогерів, раптом вирішила, що якщо людина - представник церкви, то в неї й власної думки бути не може. А ось і ні, підтвердження тому, що це тільки приватна думка однієї особи знаходимо в коментарі керівника прес-служби Московського Патріарха Владіміра Вігілянского для видання «Російська Газета»: «Ну, звичайно, це його особиста позиція. Але її поділяють дуже багато священнослужителів».

Тепер, переходячи від затяжної преамбули яка розвінчує підстави світської істерії, напишу, як я розумію двоїсту природу цього питання. Не викликає сумнівів, що церква завжди бореться проти спокус, у тому числі й спокуси зухвалим зовнішнім виглядом, а от у позацерковній сфері розхожий постулат «у нас демократія - як хочу - так й одягаюся», здається більше проявом безпринципності й анархізму, ніж свободи самовираження. Розвинена демократія відрізняється від анархії, головним чином відповідальністю, тому якщо людина демократ, вона завжди повинна пам'ятати, що воля розмахувати руками закінчується там, де починається воля чужого носа. Тобто якщо Ваш зовнішній вигляд когось кривдить, то Ви - однозначно не маєте рації. З іншого боку крокування строєм в однаковій формі - теж мало схоже на демократизм. Висновок простий: дрескод корисний і потрібний, але не скрізь і не завжди.