Передвесняне культурне Запоріжжя

Напередодні повнокровної весни культурне життя Запоріжжя дещо сповільнилося, напевно, щоб «рванути» з новою силою. Крім усіляких, доволі регулярних і нудних подій у нашому місті, періодично, відбуваються, досить цікаві виставки картин і нетривіальними подіями радує літературна частина богеми.

Хоча, місцева преса, на жаль, категорично не хоче на все це зважати, воліючи писати й мовити про: аварії маршрутних таксі, віднесених на кризі рибалках, труднощах ведення домашнього господарства й інших, неймовірно глибоких, істинно філософських, унікальних й інтелектуальних речах...

А дарма. Дуже приємно наголосити на тому факті, що в Запоріжжі з'являється все більше й більше справжніх літературних товариств. Напевне, через відсутність організованого літературного менеджменту, вирішення труднощів з рекламою й PR концептуальних літераторів стали вирішувати шляхом самоорганізації, що загалом - правильно й заслуговує на хвалу. Останнім часом був на кількох вечорах поезії - відзвітуюся найближчим часом, тому що солідно завантажений по роботі.

Літ П. Вступ.

Слово «самодіяльність» завжди лунає претензійно, несерйозно, великою мірою іронічно. Однак, практика доводить, що далеко не все, що робиться своїми руками й силами - настільки кепсько й не фахово. Багато чого залежить, мабуть, від, власне, цих рук, від їх вміння й працьовитості, старанності.

Літературне підвіконня, як, свого роду, відкрите літературне товариство існує вже досить давно, але одна справа - закриті заходи у форматі «тільки для своїх», а інше - відкрите дійство на яке можуть потрапити зовсім чужі люди й, навіть, замайнути преса.

Саме такий, відкритий, захід і було влаштовано зусиллями активу літературного підвіконня. Будь-який вихід на справжню сцену - це, завжди, досягнення й, навіть, малі сцени - це геть інший рівень подачі й якості матеріалу, зовсім інші, вищі вимоги до тих, хто виступає. Тобто, було надзвичайно важливо не помилитися в людях, «зробити ставку» на тих, хто дійсно здатний виправдати довіру й, у людях, все-таки не помилилися. Багато хто не тільки охоче став готуватися до виступу, а ще й звпросив до виступу своїх творчих друзів: літераторів і музикантів, зробивши програму вечора ще насиченішою.

На цьому виступі був надцікавий список учасників: у ньому не було «середнячків», були винятково люди, які давно й добре себе показали й дебютанти. І, як не дивно, якщо й можна було мати до когось претензії, ніяк не до дебютантів.

Це «маститі» з апломбом і патетикою, без належного оголошення,натякаючи на неосвіченість зали, читали публіці класику російської літератури; були, геть не сценічно, одягнені; читали зі свого репертуару, те - чому в обід - сто років; дозволяли собі скандалити й вимагати перестановки «їх величностей» на більше ранні місця в програмі.

«Молодь» не була настільки «великою», але й не була отетерілою й переляканою, вона мала на сцені природній вигляд, була невимушеною, світлою й приємною. Нехай тексти багатьох дебютантів точно не дотягали до рівня «знаних», але в подачі дебютанти, цього разу, однозначно дали набагато більше.

Якщо казати в цілому - жодного відверто провального виступу не було - і, цей факт, незаперечна перемога організаторів. Також, варто згадати, що програма, навіть незважаючи на всі зміни, залишилася збалансованою й публіці не було нудно.

Відмінно спрацювали й музики. Будучи, певною мірою розважальним окремішним явищем, виконавці були досить цікаві й оригінальні, щоб вибороти увагу зали, всі без винятку якісно віпрацювали свої програми. Наявність кількох бісів, більш ніж для одного артиста — дуже промовиста.

Складно зрозуміти, що намагалися відбити ретро декораціями на сцені дизайнери заходу, але все вийшло дуже мило й по-домашньому, тепло й затишно, натхненно. Дбрим був і контингент відвідувачів, більше півсотні дійсно зацікавлених сучасною літературою людей - це дещо неочікувано й втішно. Навіть, здебільшого, традиційно зарано зникаючі й дужу провільно оприлюднюючі знімки фотографи, навряд чи змогли зіпсувати приємне враження від вечора живих й актуальних літератури й музики нашого міста.

Нелітературний з'їзд №4

Усі, хто читає мій блог і знає мене особисто - у курсі, що незаслужені дифірамби співати я не схильний, так само як і не схильний незаслужено поливати когось або щось брудом. Так от, якщо й не буду об'єктивним, то, принаймні, постараюся бути таким.

Так, уже, вийшло що літератори, художники й музики нашого міста, роками, «групкувалися» нарізно - цей факт, безсумнівно, пригнічував. Головним плюсом стало саме те, що організатори нарешті зібрали всю творчу братію разом і не тільки зібрали, а ще й мотивували на свідому підготовку до заходу. Що, безумовно, було завданням непростим, а тому його виконання - значне досягнення.

Подальший «розбір польотів» проведемо по таких пунктах: образотворча частина, музична частина, літературна частина, атмосфера, заклад.

Образотворчу частину готували заздалегідь й дуже якісно. Художники й фотохудожники, що працювали в різних стилях і техніках у річищі своєго розуміння й майстерності, розкрили поняття «людська рука» в естетичному ключі. Безсумнівно, дуже оригінальним і цікавим було рішення з виліпленими з гіпсу руками й білими інсталяціями в оформленні закладу.

Музична частина була витонченим коктейль із легкої, але, разом з тим, досить глибокої музики, яка переважно розкривала яскравий внутрішній світ творчих людей, їхні ліричні переживання, прагнення, радості й сум.

Літературна частина виконала настанову заявлену в афіші: літератори « змогли зупинити зиму, зібравшись у місці.... в один ритм битким гарячим серцем змогли побороти сірі, крижані стіни ....». Незважаючи на деякі песимістичні роботи, більша частина авторів виявилися щирими й проникливими ліриками або ж вмілими гумористами. Хоча, на сцену виходило чимало дебютантів - це не зіпсувало загального, приємного, враження.

На жаль, атмосфера, що багато в чому залежить від глядачів, навіть, узявши до уваги всі старання представників творчої інтелігенції, була не найкращою. Надмірна кількість відвідувачів погано позначилося на якості аудиторії, незважаючи на те, що вхід був платний, а організатори, наче налаштовуючи на прекрасне, старанно вручали виступаючим милі біленькі брошки-квіточки, а глядачам витончені білі стрічечки, багато відвідувачів Докер Пабу, здавалося, прийшли просто випити й поволати, «випустити пару», та й надимили негірше за паровозів...

Сам же заклад - досить пристойний: увічливий й активний персонал, помірні ціни, приємний інтер'єр й акуратний туалет - все це робить Докер Пабу честь.

Соми-гіганти в Дніпрі, таки, живуть

Напочатку й у середині 1990-х побутували плітки про величезних сомів-людожерів, які живуть у ріці Дніпро й тягнуть до ям: собак, худобу й,навіть, дітлахів. Звичайно, тоді, все це здавалося чимось наче чергових репортажів про НЛО або снігову людину, мало хто сприймав це всерйоз.

Однак, той факт що на конкурсі рибалок, що відбувся у Дніпропетровську, запорожець піймав сома вагою в 77 кілограмів, таки підтвердив, що соми-велетні в Дніпрі водяться, вони, звичайно, навряд чи людожери, але факт є факт.

Михайло Урванцов рибалить все життя. Кілька останніх років, він спеціалізується на вилові сому. До того, як наш видатний співвітчизник, витяг цього майже стокілограмового вусаня-рекордсмена рибалка вже ловив 30-ти й 40-кілограмові особини (середній сом десь 2-10 кг.). Свій найзнаменіший вусатий вилов рибалка мав в осінню пору в тім році.

У перших числах вересня він з помічником рано в ранці рибалив прямо в руслі Дніпра. Принадою, пояснює майстер снастей, стало традиційне поєднання - п'явка й капустянка. Річковий титан з'явився надвечір. Приблизно півтори години знадобилося, щоб змучити й, таки, витягти до човена цю могутню рибину. На жаль запорожець не став переможцем конкурсу, але погодьтеся - рибна ловля вдалася.

Новорічна рефлексія

Промайнули майже всі новорічні свята. За плечима: Новий рік, Різдво. Попереду- ще, дуже в'яло святкований Старий Новий рік, фактично- суто радянське свято.

Випито спиртне, роздані подарунки, пройшли приємні й не дуже загальносімейні застілля. Промайнули, і, як не дивно, буденність не настає. Все ж добре, що існує час свят, коли відпочивають рішуче всі, усі набираються сил і підіймають собі настрій. Адже, щоби не робила людина, їй, обов'язково потрібні: час, щоб подумати про те, як продовжити ще краще робити те, що вона робить і відпочинок, щоб стати до роботи із ще більшим ентузіазмом.

Нарешті і я повноцінно й багато відпочив узявся за свої справи ще більш ґрунтовно й енергійно. Я сповнений оптимізму й ретельності, ще чіткіше формулюю цілі й завдання. Назагал - все причудово. До 14-го числа працюю в максимальному режимі, 14-го невеликий перепочинок, потім знову! Чудово! Працьовитість, гармонійність, наполегливість, методичність, уважність : все це важливі складові, у загальному щасті.

З Прийдешнім Новим Роком!!!

Я не президент, не духовний лідер, не голова великої корпорації, однак, у мене, так само, як й у них є бажання привітати всіх з Прийдешнім Новим Роком. Всі ми, незалежно від расового й національного походження, віросповідання, типу культури, особистих переваг - люди. Усім нам хочеться щастя й радості, здорового, гідного й приємного життя.

Від всієї душі бажаю всім нам, людям, стати, нехай небагато, але ближчими до щастя, радості, здоров'я, гідного й приємного життя в новому році. Давайте ввійдемо до нового 2012 ріку з оптимізмом, рішучістю й вірою в те, що кращі роки нашого життя ще попереду, адже це дійсно так. Любі люди, вітаю всіх вас із новим 2012-м роком!!! Бажаю щастя, здоров'я й успіхів!!!

Друга презентація альманаху “Дніпрові пороги” у Запоріжжі.

Рідко якусь збірку презентують в одному місті кілька разів. Однак, якщо збірка дйсно цікава й якісна, якщо автори дійсно мають безпосередній стосунок до сучасного українского літературного процесу, якщо ще не всі охочу мали змогу послухати виступи авторів збірки — тоді можлива й друга й третя презентація. Щоби довго не розповідати що й до чого одразу скажу, що видання альманаху “Дніпрові пороги” літературного клубу “Літературні вечорниці” Запорізького обласного Товариства “Просвіта” ім.Т.Г.Шевченка — стало значною подією місцевого літературного процесу. Стало такою подією не завдяки допомозі Товариства “Просвіта” ім.Т.Г.Шевченка, не завдяки підтримці активу обласної організації НСПУ, не завдяки тому, що відкрило кілька нових, цікавих імен сучасної Запорізької літератури, а стало подією бо нарешті згуртувало літертурну спільноту, хоча би трошки наблизило старе покоління до нового, професійних авторів до аматорів і початківців. Отже не дивно, що однієї презентації виявилося замало, а інтерес до цього альманаху не вчух навіть за місяць після першої презентації.

Втім, друга презентація була докорінно відмінною за своїм концептом. Наразі, дуже поширеним є словосполучення “урочисте відкриття”, так ось другу презентацію можна сміливо назвати — урочистою презентацією. Крім чарів Евтерпи, Ерати й Тілії на цьому заході ще були Терпсихорині та Полігімнієві откровення. На цьому квітучому святі мистецтв, гармонійно співіснували: виставка картин, спів і танці народних і самодіяльних творчих колективів і поетичні читання всі ці приємні оку й серцю справжнього естета речі, супроводжувалися гарно і доречно продемонстрованими абстрактними відео-інсталяціями.

Але, безумовно, центральною була саме літературна частина. Врахувавши досвід попередньої презентації для виступу запросили тільки найвправніших чтеців, серед яких були :Віра Коваль, Пилип Юрик, Володимир Северинюк, Василь Пузанов. Кожний поет презентував певний тип поезії: Віра Коваль презентувала глибоку філософську поезію, Пилип Юрик — гумористичну, Володимир Северинюк — ліричну, Василь Пузанов — пейзажну поезію. За гучністю оплесків чи реакцією глядачів, було важко зрозуміти у кого був найкращий виступ, певно, кожний тип поезії знайшов своїх поціновувачів, а, назагал, вірші читалися дуже таки непогані — усі ж вони - видані й не тільки на сторінках презентованого альманаху.

Під час заходу зала кілька разів вибухала оплесками й глядачі, після завершення презентації з великим захопленням залишили місця...