Рідко якусь збірку презентують в одному місті кілька разів. Однак, якщо збірка дйсно цікава й якісна, якщо автори дійсно мають безпосередній стосунок до сучасного українского літературного процесу, якщо ще не всі охочу мали змогу послухати виступи авторів збірки — тоді можлива й друга й третя презентація. Щоби довго не розповідати що й до чого одразу скажу, що видання альманаху “Дніпрові пороги” літературного клубу “Літературні вечорниці” Запорізького обласного Товариства “Просвіта” ім.Т.Г.Шевченка — стало значною подією місцевого літературного процесу. Стало такою подією не завдяки допомозі Товариства “Просвіта” ім.Т.Г.Шевченка, не завдяки підтримці активу обласної організації НСПУ, не завдяки тому, що відкрило кілька нових, цікавих імен сучасної Запорізької літератури, а стало подією бо нарешті згуртувало літертурну спільноту, хоча би трошки наблизило старе покоління до нового, професійних авторів до аматорів і початківців. Отже не дивно, що однієї презентації виявилося замало, а інтерес до цього альманаху не вчух навіть за місяць після першої презентації.
Втім, друга презентація була докорінно відмінною за своїм концептом. Наразі, дуже поширеним є словосполучення “урочисте відкриття”, так ось другу презентацію можна сміливо назвати — урочистою презентацією. Крім чарів Евтерпи, Ерати й Тілії на цьому заході ще були Терпсихорині та Полігімнієві откровення. На цьому квітучому святі мистецтв, гармонійно співіснували: виставка картин, спів і танці народних і самодіяльних творчих колективів і поетичні читання всі ці приємні оку й серцю справжнього естета речі, супроводжувалися гарно і доречно продемонстрованими абстрактними відео-інсталяціями.
Але, безумовно, центральною була саме літературна частина. Врахувавши досвід попередньої презентації для виступу запросили тільки найвправніших чтеців, серед яких були :Віра Коваль, Пилип Юрик, Володимир Северинюк, Василь Пузанов. Кожний поет презентував певний тип поезії: Віра Коваль презентувала глибоку філософську поезію, Пилип Юрик — гумористичну, Володимир Северинюк — ліричну, Василь Пузанов — пейзажну поезію. За гучністю оплесків чи реакцією глядачів, було важко зрозуміти у кого був найкращий виступ, певно, кожний тип поезії знайшов своїх поціновувачів, а, назагал, вірші читалися дуже таки непогані — усі ж вони - видані й не тільки на сторінках презентованого альманаху.
Під час заходу зала кілька разів вибухала оплесками й глядачі, після завершення презентації з великим захопленням залишили місця...
