А от, іноді, подивишся у вікно, і, начебто, немає за ним нічого. Один безмежний всесвіт буяння яскравих кольорів, у якому ховаються твої найсміливіші, найяскравіші, найзаповітніші думки. І дивишся в цю кольорову, сповнену строкатими фарбами порожнечу, і завмираєш на мить, затримуєш дихання, намагаєшся хоч щось розгледіти, чітко ясно й хвилююче приємно. І тоді відчуваєш, що ти істота нетутешня, не цих місць і цього світу, а ти - істота того всесвіту, що за вікном, ти можеш залишитися в тому кольоровому вихорі, поки на мить, а потім і назавжди...
Немає коментарів:
Дописати коментар