Запозичені слова

Моє ставлення до запозичених слів - погане. Запозичення до української мови роблять несистемно й алогічно, дуже часто можна зустріти ситуації коли надмір невмотивованих запозичень значною мірою шкодить передачі смислу повідомлення.

Двома іншими суттєвими проблемами спричиненими практикою неправильного використання мовного ресурсу запозичень є складність до їхньої вимови українцями та зайва полісемія таких слів. Також нерідко запозичення особливо латинського, грецького й англійського походження використовують для маскування відсутності новизни й неактуальності наукових публікацій, створюють за рахунок таких запозичень атмосферу зарозумілої науковості за якою, як правило, нічого не стоїть.

Єдине раціональне використання запозичень — це коли вони зумовлені законом мовної економії, тобто, наприклад, коли замість “світова комп'ютерна мережа” використовують запозичення Інтернет.

Надмірне захоплення запозиченнями завжди призводить до зниження рівня зрозумілості тексту й переходу української літературної мови до свого роду піджину з українських побутових слів й інтернаціоналізмів.

Гідна відповідь українського МЗС

27 жовтня генконсул Росії в Сімферополі - В. Андрєєв, в інтерв'ю для видання «Севастопольська газета», зробив заяву, що «Росія не ставить в офіційних форматах питання російської мови в належній мірі наполегливості». Цей дипломат також вважає, що «ситуація щодо російської мови (у Криму) не прийнятна і штучно нав'язана» і «... в Криму російська мова має користуватися широкими правами, порівнянними з державною. Це потрібно переважній більшості тих, хто проживає тут. Це їхнє право і їхній інтерес. І цих права і інтересу мають дотримуватися ».

На що МЗС України відполо так: «Ми відреагували на заяви генконсула Росії в Сімферополі у єдино можливий спосіб. Користуючись нагодою, ми придбали і передали через амбасадора Російської Федерації в Україні для пана Андрєєва підручник української мови для російськомовних людей і російсько-український розмовник. Ми сподіваємось, що це допоможе пану Андрєєву виконувати свої функції в Криму », - сказав О. Дикусаров, керівник прес-служби МЗС України.

Пишаюся нашим МЗС, молодці!

За матеріалами: Севастопольська газета і From-UA

Гелоуін

У католицьких і протестантських країнах Гелоуін - це сімейне свято, що утворилося шляхом накладення «Дня Всіх Святих» на кельтський Самайн. Гелоуін на Заході святкують в школах, університетах, це свято визнане ЮНІСЕФ.

У нашій країні, як і в усьому СНД, Гелоуін - це свято завезене і маргінальне, швидше, привід для друзів зібратися і влаштувати маскарад, аніж власне свято. А де маскарад, там і веселощі.

Citius, Altius, Fortius!

Усе більше дисципліную й упорядковую себе. Стрімке збільшення робочого навантаження і бажання жити, а не існувати, потяг до того, щоби ставати все краще і краще змушують постійно підвищувати свої можливості - збільшувати працездатність і ступінь стресостійкості.

Ніколи ще не відчував себе так добре і гармонійно як зараз. Все більше і більше переконуюсь, що все потребує якісного і систематичного тренування ... Сумлінно тренуюся і знаю, що до моєї межі ще дуже далеко, що я можу і буду ще краще ...

Зустріч із письменником Валентином Терлецьким (Запоріжжя)

23 вересня о 12:20 у Класичному Приватному Університеті запорізька філія літклубу “МАРУСЯ” проведе зустріч із письменником Валентином Терлецьким.

Валентин Терлецький – запорізький письменник та рок-музикант. Фронтмен рок-гурту «Декаданс». Є переможцем конкурсів «Міський молодіжний роман» (2 місце) та «Євроформат» (1 місце). Його автобіографічна трилогія, з якої світ побачили лише 2 книги – «Рок-н-рол, стакан, кохання» та «Хроніки міських божевільних», продається в багатьох книжкових крамницях України.

Місце: Класичний Приватний Університет, м.Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-Б

Дата і час: 23 вересня, 12:20

Я й футбольний клуб «Металург» Запоріжжя

Як відомо, багато речей повністю розумієш тільки згодом. Я завжди полюбляв футбол. Ще із глибокого дитинства із задоволенням дивився більшу частину основних матчів національної збірної, світових й українських клубів. Але, завжди, як мені здавалося, був далекий від того, щоб називати себе вболівальником.

Мій дідусь, ще в 60-х, після переїзду до Запоріжжя, завжди ходив на футбол і вболівав за ФК «Металург» Запоріжжя. Не дивно, що коли мені було 6 років він взяв мене із собою на футбол. З тих часів я якось мимоволі стежу за успіхами запорізького Металурга, дивлюся теле трансляції матчів, читаю, що пишуть про клуб у пресі.

Не вважаючи себе вболівальником запорізьких металургів, я завжди з радістю обговорював з іншими людьми, небайдужими до футболу, схеми які застосовував Металург, ступінь талановитості гравців тощо. Особисто знайомий з деякими ветеранами Металурга, вихованцями дитячої футбольної школи Металурга.



Дивно, але все це так і не переконало мене, що я все-таки вболіваю за ФК «Металург» Запоріжжя. Усвідомлення цього з’явилося тільки зараз. Запорізький Металург - це не просто ще одна команда, це команда з рідного й улюбленого міста, команда, яку я знаю з дитинства, команда за яку грали мої знайомі й друзі, команда підприємства на якому працювали мої родичі... Нехай ця команда зараз переживає не кращі часи й грає в Першій Лізі, але я дивлюся матчі, так само тримаю за запорожців кулаки. Бажаю команді тільки найкращого.

Найкращий у світі клуб - запорізький Металург!

Чудовий кіт

Гарні манери, холодна незворушність, педантична акуратність, сьогодення мужність... Думаєте це про людину? Аж ніяк! Це про кота. Він не завжди їсть неспішно й з гідністю, готовий годинами бути в засідці й чекати необережних голубів, вилизує свою шерстку до блиску, майже не боїться собак і готовий захищатися від них. Чудовий кіт, якби в мене не було б хатніх тваринок - точно взяв би його собі.