Жах пустих днів.

Сталась доволі приватна подія, яка змусила мене міцно замислитися. Я вирішив, що з цього дня у мене більше ніколи не буде пустих днів і справ. Життя занадто коротке і раптово переривчасте, щоб витрачати його на те , що не має сенсу ... Потрібно завжди бути, а не існувати. Всі ми тут, лише на певний час ...

Гей, зомбі! Я вибираю життя!

Усім нам живим людям дане народження, але не всім нам дане життя. Більшість із нас або нидіють або існують, але аж ніяк не живуть. Зробивши всі плани на день, подивившись телевізор, поговоривши телефоном із друзями тощо, людина лише існує, а не живе. Вона ще одне із цих мільйонів сірих зомбі, імена яких забувають навіть вони самі... Жити - це зовсім інше, жити - це не боятися бути собою, не боятися помилятися, не боятися бути яскравим і таким, що запам'ятовується, проводити час свого життя так, щоб не було ні краплі жалю про минуле. Ось воно - справжнє життя! Гей, зомбі! Я вибираю життя!