Все частіше й частіше чую як «російський шансон» іменують правильною й дорослою музикою. У чому ж полягає правильність і дорослість «російського шансона»?
Безсумнівно, правильність «російського шансона» у тому, що він нав'язує молоді кримінальну бравада, Каїнові цінності, «піднесене» ставлення до жінки, «поважне» відношення до держави й її представників, крутість куріння, алкоголізму, наркоманії й ще безліч «прекрасних» речей...
А дорослість «російського шансона» - це надзвичайна краса мелодій, що складаються із трьох нот, які так п’янко нагадують бліду тінь “Муркі”, зіграну автоакомпонементом дешевого китайського синтезатора, проникливість пропитих і прокурених голосів виконавців, що промовляють під «воістину божественну музику» разюче глибокі тексти з тонкою римою аля : фікуси - викусі й змістом, гідним найсвіжепофарбованіших парканів і стін у під'їзді.
Звісно, на тлі всього цього класична музика з її медитативним імперативом, виконанням, якому вчаться не один рік, сюжетами зі світового образотворчого мистецтва, міфології й літератури, - це просто дитячий белькіт на галявині. Еее! Ссиш ти, нє тупі, в натурє! Шансон - ета чьотко! Закажи авторітєтний рінгтон, пацан!
Джо Дассена хай слухають...
ВідповістиВидалити