Учора помер Влад Клен. Я довідався про це сьогодні вдень. Якось часто забилося серце, до горла підступив ком, так наче я сам помераю... Точніше в мені щось померає... Зараз на годиннику 19:22, Влад пішов від нас учора в 19:00, я довідався про його смерть сьогодні вдень і мене дотепер трясе...
Лячно розуміти, що його більше немає! Він більше не посміхнеться тобі при зустрічі, більше не розповість тобі про сучасне мистецтво й літературний процес, більше не прочитає нових віршів й зацікавлено не послухає твоїх, більше не виступить із тобою на одній сцені...
Я ніколи не писав ані епітафій, ані некрологів, я ніколи не був другом Влада, я був його знайомим, усього лише одним з тисяч, можливо, був у його житті випадковою людиною. Але він точно не був випадковою людиною в моєму житті , при словосполученні «справжній поет» у мене у свідомості чомусь завжди з'являвся саме веселий бородань - Влад Клен, я пишався, пишаюся й буду пишатися знайомством із цією приголомшливою людиною, я ніколи не забуду, як він допоміг мені прилучитися до поетів-слемерів, як він показав мені справжню поезію нашого часу...
Хоча, мабуть, Влад був не тільки веселим бороданем, Клен був різним, складним і своєрідним, незбагненним до того ступеня, щоб бути завжди чудовим, завжди цікавим... Але, його не стало, так само як не стане, колись мене й тебе, любий читачу... У мені щось померло. Щось померло й у всіх тих, хто знав Влада Клена.
Щось - умерло. Але Влад Клен буде жити в наших серцях вічно, він буде тією чарівною поетичною казкою, яка урізноманітнить наші сірі будні й можливо не дасть нам зробити крок за дах або натиснути на курок... Я ніколи не писав ані епітафій, ані некрологів... Мені просто боляче... Вічна пам'ять тобі, Владе!
