Підвівся з ранку, помолився, зробив зарядку, відвідав ванну. Все, як треба, все - добре, а все одно – сумно... І смуток якийсь такий приречений-приречений, такий глибокий-глибокий, такий спокійний-спокійний, такий природний, як блюз. Може це і є блюз буднього дня?
