Коронавірус і поведінка людей

Мене дуже дивує, як байдуже люди ставляться до епідемії коронавірусу. Можна тричі недовіряти якимось людям, їхнім думкам, але коли тобі міжнародні та національні органи з охорони здоров'я щось розповідають, то це точно серйозно, а не пусті поради. Навіть у містах де коронавірусу начебто немає все може бути жахливо драматичним, як у Італії. У вірусу чималий інкубаційний період, треба це усвідомлювати. Та й коли маєте банальну логіку чи будете пити з калюжі брудну воду, навіть як у вас міцне здоров'я? Ні? То чого тоді не виконуєте інструкцій МОЗ, чекаєте коли хтось поруч помре, щоб відчути як все серйозно? Не жартуйте з з серйозними речами!

Повертаюсь до блоґінґу

Власне, думаю, що тут не треба теґів чи якихось особливих оформлень посту. Повертаюсь до блоґінґу. Буду робити це регулярно й українською мовою, тож незабаром тут буде набагато більше постів. Гадаю, що буржунет і рунет нормально проживуть й без мене, а укрнет таки варто розвивати. Що ще? Активно шукаю класну електрону бібліотеку української класичної літератури, сподіваюсь, що десь таки то диво надбаю. Бажаю усім добра та здоров'я!

Конфліктне спілкування

 

Дуже прикро це визнавати, але більша частина спілкування між українцями стає конфліктним.  Люди одразу агресивно реагують, ображають можуть навіть почати битись. Так у нашому суспільстві дуже значне напруження, так економічна ситуація бажає кращого, але чому ж так важко просто залишатися людиною? Хіба це по-християнськи так кидатись одне на одного? Хіба так має чинити доросла і розумна людина? Як на мене відповіді очевидні. “Зливаймо” ж свій негатив якось більш цивілізовано!  

Події для подій.

Події для подій. Чогось саме так, доволі іронічно,  хочу назвати більшість українських культурних заходів. Так, після деяких з них є реальний ефект, нові  книжки, нові імена, гарні записи виступів. А решта? Зібралися погомоніли і розбіглися? Який сенс в літературних подіях без кінцевого результату? Який сенс у кіно, яке ніхто не дивився, не дивиться і навряд чи буде дивитись? Як жеж набрид цей тухлий митецький пафос. Даєш реальний культурний продукт! Досить на манер павичів розпускати своє художнє «пір’я»!  Щоб стати хоч кимось, щоб мати реальний і постійний статус треба щось дати людям, а не пертись в телевізор, друковані видання чи в Інтернет!  

Зміна формату блоґу

Остаточно вирішив змінити формат цього блоґу. Відтепер він не буде україномовним дзеркалом головного блоґу, а стане чимось самостійним і самодостатнім. Гадаю, що це правильне рішення, бо зараз саме час дещо змінити формати моїх блоґів, урізноманітнити їх, зробити цікавішими. Матимемо більше розмаїття, більше свободи.  

Музика юності

Завжди вважав довгі і смачні теревені на тему того, що якась музика може «чіпляти» тільки того, що ця музика - музика юності – цілковитою маячнею. Але ж ні , після того, як і я вже зрілий, я дійсно відчуваю, що це так. Раптово зловив себе на думці, я вкрай ностальгічно сприймаю музику американського гурту Лімп Бізкіт, здавалося б, я ніколи не був їхнім запеклим фанатом, але ж, факт. До того ж, ця ностальгія - напрочуд цікава, вона не про якихось людей чи явища, а, мабуть, власне про себе колишнього і неповторній атмосфері того часу, зрозуміло, що ані тодішнього себе, ані тодішнього часу вже не повернути. Ото такі маємо пироги.

 

Взагалі, дуже дивно бути дорослим і серйозним, особливо, коли це не маска, а факт і така поведінка стає для тебе настільки ж природньою, як і твій характер. Та я все-таки вважаю, що все на краще і від життя завжди можна отримувати задоволення. А зараз я ставлю собі Бізкітів: знову і знову віддаюся приємним почуттям безпосередній причетності до історії цього світу ... Власне, як і ж, до біса, приємні ці моменти музичної релаксації. Чудовий вечір для чудових думок і відчуттів! Так би завжди!

Риба шукає де глибше, а людина, де більше викаблучуються?

Подивишся на більшість людей і виникає невтішний висновок - цим людям цікаві лише думка оточення щодо них і мода. От здавалося б, носить людина в гарний одяг минулорічної колекції то й що? Але ж багато хто звертає на таку людину увагу, критикують, називають старомодною. Дивні люди. Чому вони вирішили, що всі мають бути модними? Хто їх у цьому переконав? Мені здається, що все ж стильність людини важливіша за її модність. Мода мінлива, а стиль - сталий.

 

 Людина, звичайно, може змінювати і стиль, але ж може і не міняти. Загалом, викаблучуватися не варто. Можна бути гарним і спокійно, без вічної гонитви за мінливими по сто разів на день мінливими уявленнями про загальну актуальність того, чи іншого стилю ... Слідкування за модою - то для невпевнених у собі і не сформованих особистостей.